Пошуки своєї церкви продовжуються
За останні кілька тижнів чимало церковних громад колишнього Московського патріархату оголосили про перехід до помісної Православної церкви України. На сьогодні таких понад 330. І найактивнішою у цьому процесі стала Волинь – тут майже сім десятків храмів уже змінили свою юрисдикцію. Процес триває. І не всюди він проходить злагоджено, одностайно. Читачі запросили «Вісник+К» на збори, що проходили у селі Пожарки Рожищенського району.
Зранку у древньому Свято-Стефанівському храмі, збудованому 1751-го року, йшла служба Божа. На неї, окрім частини місцевих жителів та мешканців сусідньої Оленівки, прибули й священнослужителі з району та єпархії УПЦ (МП). Кажуть, у такий непростий період вирішили морально підтримати отця Віталія Виннічука, настоятеля храму.
Іншої православної церкви в селі немає. Батюшка прийняв парафію 22 роки тому. За цей час під його духовною опікою виросло ціле покоління у Пожарках. Хтось щонеділі ходить до храму, хтось – на великі свята. Зрештою, як і всюди. Та нещодавно саме через діяльність святої обителі між людьми почалося протистояння. Бо частина прихожан висловилася за відхід від Московського патріархату і приєднання до помісної української церкви. Тож ініціативна група вирішила зібрати збори, аби офіційно засвідчити таку позицію.
Збори відбувалися у приміщенні місцевого клубу. На них були присутні поліція та сільський голова Григорій Щиборук. Перед початком зібрання ми поцікавилися його особистою думкою – яку зі сторін підтримує. Як керівник, відповів дуже зважено й обдумано:
– Ситуація сьогодні у громаді склалася напружена. Я, як сільський голова, шаную усі конфесії у рамках діючих законів. На мою думку, сьогодні у статуті повинно бути відображено чітко: Російська православна церква в Україні села Пожарки. Або, якщо люди проголосують за зміну, то Православна церква України.
Перед початком зборів виступив батюшка.
– Прошу вашої підтримки і молитов, – говорив отець Віталій.
Близько двох годин у залі тривала дискусія в присутності приїжджого духовенства. Батюшки намагалися зачитувати людям свої церковні документи, багато говорили і співали, поки їх не попросили вийти із зали. Залишився настоятель наодинці з громадою. Обрали голову та лічильну комісію. Вголос між прихильниками обох сторін прозвучало чимало взаємних образ і докорів. Було відверто неприємно від того, що люди забули: є однією сім’єю, великою сільською родиною. Хтось тлумачив, що слід набратися терпіння, бо на носі президентські вибори і мало що там далі буде. Інші кричали, що не гоже в Україні отримувати пенсії та субсидії, а самим фінансувати кулі, які випускають у наших солдатів.
– Я – проста полішка, – сказала пенсіонерка Ганна Савчук, син якої пройшов АТО. – Прийшла в це село у 18 років з тією вірою, що мала від батьків. Співаю в церковному хорі. Служила Богу і далі буду служити. Але як почалася війна – вона коснулася мене. Моє відношення до російської церкви помінялося кардинально. Чого нам молитися за Кіріла, якщо він благословляє убивати наших дітей? Ми добилися автокефалії. Думаю, кажний язик мусить мати свою церкву. Чого ми маємо гризтися? Добрий день один одному не казати? Я всіх люблю. Де є любов, там є згода, там мир і Бог. Треба доходити єдності.
Врешті, люди приступили до голосування. Миті, коли оголошуватимуть результати, всі чекали з нетерпінням. І ось прозвучало: за помісну церкву під головуванням митрополита Епіфанія віддав свої голоси 71 місцевий житель, за УПЦ під керівництвом митрополита Онуфрія – 54. І хоч більшість висловилася за помісну українську церкву, необхідної кількості голосів (дві третини від усіх присутніх) вона не набрала. Тож поки храм не змінив юрисдикції.
Тим часом до помісної церкви перейшли парафії сіл Студині та Доросині Рожищенського району. А всього за останніх кілька днів на Волині додалося нових українських церков – 14. А в самих Пожарках у неділю, як і обіцяв настоятель, таки служилося українською мовою.
Наталія КРАВЧУК, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!