«Живи позитивно!»
Як тільки у селі Ворокомле Камінь-Каширського району з’являються чужі люди, місцеві здогадуються, що то до баби Софії хтось зі своєю бідою приїхав. 87-річна Софія Шумік лікує травами, які, незважаючи на свої літа, сама збирає, сушить і безкоштовно роздає, вправляє кістки і людям, і худобі.
Щоб вилікувати, посадили… в піч
– Знатися на цілющих травах мене змусила своя біда, – каже жінка. – Працювала тяжко, – розповідає Софія Яківна. – Одного разу від важкого під лопаткою щось хруснуло. Знайшла на місці панського будинку чорну рожу, заварила її і почала пити. На горбку нарвала зілля. Протопили дровами в печі, а коли зола вистигла, залишаючись тепленькою, потрусили її цим зіллям і всунули мене… в піч. А вона у нас була великою, десять булок хліба влазило.
Та, схоже, коли одна хвороба відступила, причепилася інша. Жінка вже збиралася вмирати, як наснився їй дивний сон, нібито старенький дідок простягає їй якусь траву і каже: «Це зілля від усякої хіри, росте на Демидовому хуторі, там, де господар картоплю закопував. Не сиди безпомічно – іди шукай». «Куди ніч, туди й сон», – подумала жінка, не поспішаючи на вивідки невідомої рослини. А в самої вже шестеро діточок. Це ж їх доведеться залишити? Не пішла, побігла на згадане місце – і справді знайшла дідову траву. Нею виявився жовтушник сіруватий. Після того, як попила його настою, вже першу ніч спала спокійно, не кашляла.
– Прокинулася, ніби хтось гору з плечей зсунув. Нині сушу цю траву і людям роздаю – нехай допомагає, – каже жінка.
Баба Софія радить лікувати легені, нирки, підшлункову та печінку цикорієм, кашель – мати-й-мачухою, росичкою, шлунок – подорожником, жіночі хвороби – ластівнем, коли у грудях пече, то братися за жовтушник. «А грицики помічні при проносі не лише людям, а й курям», – підказує.
Врятувала свою доньку і внука від каліцтва
Коли Софія Шумік народила доньку, почула, як медики шепотілися, що дівчинка залишиться інвалідом. Розмотала немовля і роздивилась – пальчики на ніжках дитини були притиснуті до гомілкової кістки. Спробувала розігнути – дитинка не плаче. «Якщо так, то можна ніжки розпростати і перепеленати тугенько, щоб трималися, як у здорової», – зметикувала жінка, і кілька разів на ніч повторювала цю процедуру.
– А коли мене виписали додому, то ще довго так робила, – згадує. – Як мені таке у голову прийшло, і дотепер пояснити не можу. А потім у медпункті всі дивувалися, що дитина здорова. Тому раджу всім породіллям: якщо одразу після народження бачите, що у немовляти з ручкою чи ніжкою щось негаразд, старайтесь на перших же годинах їх життя обережно вправляти кісточки. Ставила на місце плечову кісточку й своєму онукові, якому зашкодили при народженні. Перш ніж щось робити, прокажу молитву, звертаючись до Спасителя, Матері Божої та всіх святих, а потім берусь до діла. Тут не боятись, а рятувати людину треба. Якось привезли до мене хлопця – на згині руку переламав. Склала і відправила в лікарню, щоб гіпсову пов’язку наклали. Через деякий час знову привозять його – на цей раз пальця вивихнув.
А ще знахарка, незважаючи на свій поважний вік, вправно робить масаж, відчуваючи кожну кісточку на тілі, тому з хворими спинами до неї їдуть звідусіль.
– Для біди багато не треба, – попереджає. – Якось участковий говорив з кимось сердито та вдарив кулаком по столу. Здається, нічого страшного, а кісточка вискочила, тож довелося вправляти.
«Огорнула» ногу вогнем – і вавки зникли
– Можу вроки зняти, рожу льоном спалити – цьому мене одна бабця навчила. Від протягу вилікувати – це вже батькова наука, живіт на місце поставити, вавки на тілі «прибрати», – розповідає Софія Яківна. – Якось жінку кінь вдарив, і поробилися на тому місці такі вавки, що нічим не могли загоїти. Дістала запалки (сірники – авт.), огорнула ту ногу вогнем, помолилася – де й поділися. А ще жінку від укусу гадюки рятувала, та то не треба всім знати.
Жінка допомагає ще й худобі. Скільки разів Софія Шумік коровам та коням лапи натягала, вивихи вправляла, корів повертала, коли відбивалися від череди, – і не злічити! Одного разу привели коня, який скакав на трьох ногах. До четвертої прив’язала шнурівочку, прочитала заговір і каже господареві: «Запрягай». Той хоч і не повірив одразу, але послухав. Проїхався – кінь не кульгає.
Наталія ЛЕГКА
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!