У квітні 2014 року Сергія Юрчука із Зимного Володимир-Волинського району у військкоматі пошкодували – 24-річний чоловік був батьком трьох маленьких діток. Зла доля наздогнала Сергія вдома, у серпні 2017 року – пірнув у річку здоровим чоловіком, а дістали нерухомим.
Одружився в 19 років
До цього дня життя у Сергія складалося щасливо. Ріс у дружній родині. А коли хлопцю виповнилося 19, він прийшов до тата й мами і сказав: «Женюсь». Свою Наташу Сергій зустрів у Володимирі-Волинському. Він вчився в училищі, вона – у педагогічному коледжі.
– Ми полюбили один одного з першого погляду і одразу вирішили одружитися. А чого тягнути? – з усмішкою згадує ті роки Сергій.
Один за одним народилися троє синочків – старший Денис у 2010-му, а менший Стас – у 2013-му. Сергій працював на шабашках, літом – у місцевого фермера. Мріяв купити хату для своєї вже великої сім’ї. А у квітні 2014-го року прийшла повістка.
– Думав, мобілізують, бо тоді багатьох наших хлопців брали. Та воєнкоми подивилися, що у мене троє манюсіньких діточок, і сказали йти додому, – розповідає Сергій.
Пірнув – і зламав шию
Звичне життя закінчилося у серпні 2017 року. У ті дні стояла неймовірна спека. Сергій пригадує, що у полі працювати було нестерпно, тож пішов скупатися у Лузі.
– Я цю річку з дитинства знав, як свої п’ять пальців, – каже Сергій. – Тоді пірнув і відчув, що руки-ноги не працюють, голова тріпається. Видно, скочив якраз на межу мілини і ями. Хлопці побачили, що щось не те, і витягли.
Чоловіка одразу доправили у Володимир-Волинську районну лікарню, а звідти – у Луцьк.
– Коли мені сказали, яка з дитиною біда – все кинула і у лікарню подалася. У Володимирі лікарі повідомили, що нічого зробити не можуть. А в обласній лікарні двічі прооперували, – тихо втирає сльозу мама Валентина Павлівна. – Вам і не передати, що тоді пережили! У нього шийні хребці зламані з другого по шостий, відламані дужки. Коли ми з лікарні Сергія забирали, він навіть руками поворухнути не міг – напівзігнутими були, лікті в дві сторони стирчали. Скільки житиму, стільки дякуватиму людям, які у той час нам допомогли і підтримали. Це ж тільки одна операція 40 тисяч гривень коштує!
Для сім’ї Юрчуків це неймовірно великі гроші. Дружина Наталя вийшла з декрету, розрахувалася з дитячого садочка і пішла працювати на курник – там платять більше. По суті, вона залишилася єдиною годувальницею для трьох синів. Двоє уже ходять до школи. Треба купити і форму, і приладдя. Цього року в перший клас піде найменший – Стас. Мама Валя сьогодні працює на двох роботах – у Зимненському дитячому садочку помічником вихователя і художнім керівником у місцевому клубі. Як тільки випадає вільна хвилинка – біжить додому. Внукам їжу розігріти, сина нагодувати, у теплу погоду в коляску посадити і на вулицю вивезти.
– Сергієві друзі зробили йому коляску на акумуляторі, то він нею може сам на вулицю виїжджати, до сусідів, – тихим голосом розповідає Валентина. – Нам жоден лікар не сказав, що Сірьожа на ноги не стане. Потрібна реабілітація. Ми були у Львові в госпіталі. Йому робили процедури, витяжки, масажі. Є результат: син вже руки піднімає, правда, взяти у них нічого не може. Нам би і далі продовжити професійну реабілітацію, та немає грошей.
Наразі Сергій займається вдома самотужки – йому до рук прив’язують гантелі, і він їх піднімає. Щодня. Чоловік не втрачає оптимізму і вірить, що зможе піти зі своїми синами порибалити. Вони цього дуже хочуть. А поки дітям допомагає тільки порадою, перевіряє, як вони вивчили уроки.
– А ще дуже хочу ложку сам тримати, щоб мама не розривалася між домом та роботою. Та й, відверто кажучи, хотілося б уже нарешті самому побритися, – усміхається Сергій.
У своєму становищі він намагається знайти позитив. Каже, одразу стало видно, хто є справжнім другом. На щастя, у нього такими виявилися всі, з ким знався з дитинства.
Звертаємося до всіх, хто має можливість допомогти: номер картки мами Сергія у ПриватБанку – 5168742710540166 (Валентина Павлівна Юрчук).
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!