Рік тому в Луцьку було відкрито Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. В Україні віж є унікальним, бо жодне інше місто, включаючи Київ і Львів, не може таким похвалитися.
Світу цікава не «шароварна» Україна
Ідея створити у Луцьку музей сучасного мистецтва належить Віктору та Лесі Корсакам. Він – бізнесмен, вона – лікар. Подружжя вклало у нього свою душу і гроші, дало йому своє ім’я. Кажуть, зробили це навмисно. По-перше, взяли на себе відповідальність за майбутнє закладу, а по-друге, ніколи не назвеш своїм іменем те, що не поважаєш і не любиш. В основі музею Корсаків – картини, скульптури, інсталяції, куплені за власні гроші.
– Все почалося років десять тому. До мене приїхав товариш з Москви і побачив портрет роботи Миколи Кумановського. Одразу загорівся бажанням придбати й собі одну з його картин, – розповів пан Віктор. – Ми з батьком (відомим українським письменником і журналістом Іваном Корсаком – авт.) пішли до Миколи у майстерню. А він показав нам з 20 робіт, які ми й придбали. Потім ще докуповували. З’явилася колекція. Мені стало шкода, що полотна стоять, і їх ніхто не бачить. Зробили галерею. Але ж її треба змінювати. Ми з Лесею часто подорожуємо. Звернули увагу, що у всьому світі є музеї сучасного мистецтва, а в Україні немає. Так і зародилася ідея відкрити такий у Луцьку. Тим паче, що у нас були приміщення, де це можна зробити.
Свою величезну колекцію Корсаки збирали років п’ять. Леся і Віктор дуже вдячні за допомогу мистецтвознавцям Петру Бевзі, Зої Навроцькій, Петру Гулину та іншим. Чесно зізнаються, що без їхніх порад не змогли б у такий короткий час відшукати стільки цікавих творінь. У постійній експозиції представлені до 800 експонатів від понад сотні українських майстрів.
– Коли ми починали збирати колекцію, ще був живий батько Іван Федосійович. Він повністю нас підтримував, як і будь-яку справу, котра стосувалася розвитку всього українського, – зазначив пан Віктор.
– Україна мала на початку ілюзію, що вона вискочить на шароварщині, на віночках зі стрічечками. А таких нас ніхто не розуміє. Ми маємо говорити зі світом сучасною мовою. Маємо дивитися, що відбувається навколо і себе показувати, – переконана пані Леся. – Коли до нас у музей приїжджають люди з Англії, Польщі, Америки, Франції та інших країн, вони у захваті. Не приховують своїх емоцій, кажуть, не знали, що в Україні є такий рівень мистецтва.
Туристи приїдуть заради мистецтва
Подружжя Косаків щиро вірить, що завдяки відкритому музею Луцьк стане одним з центрів туризму в Україні. Адже це дуже круто, коли сюди люди зі всього світу приїжджатимуть заради мистецтва.
– У нашому місті є три музеї, у яких представлені художні роботи різних епох – від ХІ століття до наших днів. Це унікальний навіть у світовому масштабі Музей волинської ікони. Художній музей на території замку Любарта – своєрідний маленький Лувр, де виставлені роботи майстрів XVII–XIX століть. І наш музей сучасного мистецтва. Різні періоди, різні епохи. Такий своєрідний естетичний трикутник Луцька, – захоплено розповідає Віктор Корсак.
Він навів приклад, як відкриття музею може змінити життя цілого міста. Свого часу мер іспанського Більбао взяв 90 мільйонів доларів кредиту і побудував приміщення музею Гугенхейма. Нині тут виставлені також роботи Пікассо, Малевича, Кандинського. За два роки віддали кредит, а музей приносить місту 100 мільйонів доларів щорічно. Луцьку, звісно, до Більбао далеко. Але чому б і не мріяти? Тим паче, що у музеї Корсаків є роботи світового рівня. Чого варта скульптура Олександра Архипенка «Оголена» (1907 рік)! Творів цього українського майстра у нашій державі дуже мало, бо більшість свого життя він прожив у Франції та США. На аукціонах його роботи продаються від сотень тисяч до декількох мільйонів доларів. Скільки коштує луцький шедевр – комерційна таємниця. Віктор Іванович каже, що привезли його зі Львова і він досі за нього ще не розрахувався. Дуже цікаві два зали картин Миколи Кумановського. На жаль, художник не дожив до відкриття музею.
– Його роботи складні, змушують замислитися над життям. Ми дуже хотіли, щоб лучани побачили їх і зрозуміли, з якою непересічною людиною жили поруч, – зауважує Леся Корсак. Про кожен експонат вона може розповідати годинами. Особливо захоплена творами Анатолія Твердого, Олекси Фурдіяки. – Саме з роботи Фурдіяки «Стріла» ми почали виставляти колекцію нашого музею. Привозили листи металу, вирізували і зварювали тут, на місці. Потім їх піднімали лебідками. Сам митець говорив, що «Стрілу» він робив під впливом Майдану: стрімкі очікування змінюються дуже швидким падінням. Ми ж кажемо, що ця робота несе дуже багато позитиву. Для нас цей твір означає, що відродження українського мистецтва почнеться тут, – пояснює Леся Корсак.
Нині музей сучасного мистецтва Корсаків – улюблене місце для фотосесій молоді. На фоні яскравих інсталяцій просяться сюди сфотографуватися на віньєтку випускники шкіл. Засновники музею не проти. Навпаки, всіляко заохочують молодих людей тут бувати. Для них у п’ятницю після обіду безплатний вхід, у понеділок – безплатна екскурсія. Приходьте, дивіться, думайте! Музей за рік без перебільшення став культурним центром Луцька. Тут проводили Віденський бал, показ мод, театральні вистави, презентації книг, концерти. А про кількість виставок найвідоміших українських, і не тільки, художників годі й казати. Микола Журавель, Анатолій Криволап, Петро Кривенко, Карл Звіринський, Олександр Дубовик. Воістину імена-легенди! Нині у музеї можна побачити унікальний виставковий проект «INTRO». Одночасно свої роботи тут виставили 40 українських митців. У засновників музею дуже амбітні плани – показати роботи сучасних українських і волинських авторів іншим містам України, а також світу. Зокрема вже є деякі домовленості у Нью-Йорку. І якщо вдасться втілити задуми Віктора та Лесі Корсаків, то Луцьк незабаром може побачити унікальну виставку-дилогію, наприклад, Пікассо і графіка з Чорткова Леопольда Левицького. Вони жили і творили в одну епоху.
– Ідея – показати, як в один і той самий час розвивалося європейське (американське) і наше, українське мистецтво, – зазначив Віктор Корсак. – Це, звичайно, мрія. Але музей – це живий організм, а не нафталін. Він має жити. Тому тут постійно має бути щось нове.
Наталка СЛЮСАР
Фото автора
Дій активно! Живи позитивно!
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!