З трепетом беру в руки книжку «Волинський небесний батальйон». Це видання, над яким редакція «Вісника+К» працювала три роки.
Дуже добре пам’ятаю той день, коли з’явилася ідея написання книги. Був кінець серпня 2016 року. Я повернулася з відрядження з далекого поліського села Щитинь Любешівського району, куди їздила до батьків на той час полковника, начальника штабу 80-ї Львівської бригади Андрія Ковальчука. На параді до Дня Незалежності президент вручив йому Золоту Зірку Героя України. Мама Андрія Трохимовича Євгенія Василівна розповіла, як дивилася у той день парад, як президент назвав ім’я її сина, а вона так розхвилювалася, що підбігла і вклякла на колінах перед телевізором…
У нашого редактора, коли він це читав, стояли сльози в очах:
– Яке то щастя і гордість для матері побачити, як її дитину перед всією країною відзначають! А я зараз думаю про тих матерів, які не дочекалися своїх синів з війни. Вона нагло обірвала їхні життя і їхні мрії. Їм би ще жити і жити, дітей ростити, а вони ж такими молодими у сиру землю лягли! Ми не маємо права забувати! Напишемо про них книжку!
З того часу для працівників нашої редакції почався шлях довжиною у три роки. Він був трудним. Тому що війна не закінчувалася. Щоранку відкривали зведення з фронту і молилися, аби там всі були живими. Та Господь не завжди чув наші молитви. В книзі «Волинський небесний батальйон» – короткі історії життя, подвигів і смерті 167 волинян. Тих, які загинули зі зброєю в руках на сході нашої країни, або помирали в окопах та госпіталях від ран. Ці історії написані сльозами їхніх матерів і дружин.
Адже найперше ми звернулися до них, аби розповіли нам про своїх дітей і коханих. В редакцію стали іти листи і люди. Ніколи не забуду, як поріг кабінету переступила старша жіночка. Було видно, що на другий поверх вона насилу піднялася – ледве ноги переставляла, серце з грудей вискакувало. Валентина Василівна Приходько добралася аж з Нового Чорторийська Маневицького району. В тремтячих руках тримала звичайний шкільний зошит в клітинку, перші сторінки якого були списані гарним округлим почерком. А вже з третьої букви почали «стрибати», на сторінках видно було сліди сліз.
– Пробачте, я не могла більше писати. Давайте, я краще розкажу, – покотилися сльози з очей мами.
Ми вдячні вам всім, дорогі батьки і дружини, що знайшли у собі сили розповісти нам історії ваших найрідніших людей! Без вас ми би цієї книжки не написали.
Для того, щоб вона вийшла у світ, працювало дуже багато людей. Свої статті про загиблих присилали нам журналісти з районів, підключалися колеги з газети «Твій вибір».
А скільки разів перечитувала сторінки книжки літературний редактор Олеся Волошко, звіряла кожну цифру і букву! Ночами сидів, підбирав фотографії і дизайн наш художній редактор Віталій Гошко. Ми дуже старалися, щоб книга, у якій зібрана пам’ять про полеглих, вийшла достойною. І наперед просимо вибачення, якщо нам щось не вдалося.
Коли ми тільки почали писати «Волинський небесний батальйон», думали, що редакція випустить її за власний кошт. Але видання виявилось дуже дорогим, редакція могла виділити тільки половину коштів. Попросили всіх небайдужих перерахувати посильну суму. Відгукнулися як фірми, так і прості люди. Для нас дуже важливими були як декілька тисяч, так і кілька десятків переказаних вами гривень. Низький уклін вам, люди добрі, за вашу небайдужість!
Також ми зверталися і особисто, і надсилали листи в обласну, міські та районні ради, щоб депутати виділили гроші і купили книгу «Волинський небесний батальйон» для родин загиблих і бібліотек. Відразу відгукнулися у Волинській обласній раді. Виділили кошти Луцька міська, Камінь-Каширська, Горохівська, Турійська, Маневицька і Шацька районні ради. Вони вже забрали книги напередодні Дня Незалежності. Сподіваємось, що й інші райони долучаться. Адже в кожному із них є сини, які не повернулися з війни, яку розв’язала Росія. Наш святий обов’язок пам’ятати про це і не забувати ніколи!
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!