Майже у сорок років життя Галини Вахрамеєвої перевернулося з ніг на голову. Корінна жителька Карелії в один день вирішила покинути рідну землю і їхати світ за очі – за дві тисячі кілометрів у віддалене село на Волині. Заради порятунку п’ятирічного сина! І за тридцять літ уся сім’я жодного разу не пошкодувала, що поспіхом зірвалися з насидженого місця та опинилися у Личанах Ківерцівського району.
«Втікайте з Петрозаводська!»
Галина напрочуд добре розмовляє українською, мову вивчила самостійно – по словниках та підручниках. Сама родом з Карелії, з фінського містечка Хійденсельга, що поблизу міста Петрозаводськ. А на Волині зі своєю сім’єю опинилася, коли розпався Союз. Пригнала їх в Україну біда. Петрозаводськ стоїть на уранових рудах, тому радіація в місті зашкалює. Найменший син до п’яти років страждав від болю в шлунку, і жодне лікування не допомагало. «Якщо хочете мати живою свою дитину, їдьте звідси геть і чимшвидше», – по-материнськи порадила лікарка.
– Саме у той час нас запросили у Личани на весілля родичі знайомих, – розповідає пані Галина. – Я взяла найменшого сина, набрала для нього ліків. Але за місяць, поки ми тут гостювали, він не випив жодної таблетки!
У Личанах охрестили трьох дітей
Вахрамеєви зрозуміли: заради здоров’я дитини мусять кидати рідну Карелію і їхати на Волинь! Хоча старшому синові на той час минуло вже 17.
– «Полечу хоч на Місяць!» – я повторювала своїм рідним, – згадує Галина. – Бо дивитися, як мучиться дитина, не могла. Продали у столиці Карелії Петрозаводську квартиру, дачу і за ці кошти у Личанах придбали стареньку хатину. Люди ще й казали: «Дурна кацапка за сумашедші гроші купила в селі хату», – сміється жінка. – Поселилися не в Луцьку, а в Личанах, бо тут синові було добре, та й знали, що в селі точно не пропадемо.
Спочатку непросто було звикати до сільського життя після столичної суєти. Та згодом призвичаїлися. Влаштувалися на роботу, Галина – бібліотекарем, чоловік – водієм. Найперше – освятили оселю і… охрестили усіх трьох синів. Бо у Петрозаводську на 350 тисяч населення діяла всього одна церква з чергою на кілька років наперед. Так Вахрамеєви обзавелися личанськими кумами – для трьох синів взяли одну пару хресних.
Врятувала від хвороби, не вберегла від АТО
– Яка гарна ваша країна, мені розповідав перший кавалер. Він був з Львівщини, зі Старого Самбора. Їх на Північ вивезли як куркулів. Я слухала його і не уявляла, що колись сама буду жити в Україні! Вони там залишилися, а я, бачте, виїхала сюди. Отакі перипетії долі…
За усі ці роки сім’я не пошкодувала, що опинилася на Волині. Головне – найменшому сину клімат напрочуд підійшов. Став дорослим, одружився і дякує батькам за такий своєрідний подвиг, бо після приїзду на Волинь його до сьогодні не турбує той надокучливий біль. Але якщо від смерті сина врятувала, то від війни на Донбасі не вберегла. Після закінчення військової академії він рік служив в АТО.
– Що ми тоді пережили! Якщо дзвонив, то цвіли, – посміхається Галина. – Одного разу чула у трубці: бабах – і автоматна черга, знову бабах! Лишалося молитися Богу…
Гордо їхала у Фінляндію з паспортом України
За рідною Карелією жінка, звісно ж, сумує. Особливо за родиною і… білими ночами, чарівність яких не забувається. Намагається возити на свою батьківщину синів, щоб вони знали, звідки родом. Дорога додому неблизька і нелегка. Добирається 42 години з пересадками у Києві, Санкт-Петербурзі – а звідти ще 500 кілометрів поїздом та маршрутками. І хоч у Карелії цілорічна зима, бо влітку тепло не вище 12 градусів, все одно серце тьохкає, коли бачить рідне фінське селище. Там живе 90-літня мама, яка кожного разу з трепетом чекає свою доньку.
Гостюючи не так давно в Карелії, Галина вирішила побувати в сусідній Фінляндії.
– На тому пункті вперше бачили наш біометричний паспорт. Фінські прикордонники дивувалися: «О, Україна!» Я з гордістю їхала по безвізу. А моя сестра, громадянка Росії, мусила купувати візу, – сміється. – Тоді вона мені позаздрила!
Галина Вахрамеєва гордо промовляє, що вона вже волинянка. Тут пустили коріння усі троє синів. Тут вона тішиться онуками і навіть правнуками. А Карелія? Ця рідна земля назавжди залишиться у спогадах і поїздках.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!