Володимир Веселуха на 60-му році життя дізнався, що має дев’ять братів і сестер. Його щастю не було меж. Ще б пак! Адже думав, що на цьому світі сам-один, не має жодної рідної душі. А тут – велика і дружна родина! Минуло більш ніж півтора року від тієї хвилюючої зустрічі, і в сім’ї Омелянчуків через знайденого брата почалися сварки. Дійшло до того, що звернулися на програму «Таємниці ДНК», аби там допомогли встановити: рідний брат Володимир чи ні.
Перед смертю мати відкрила таємницю
Володимир і Людмила Омелянчуки народили і на ноги поставили дев’ять діточок. Найстарша, Світлана, 1959 року народження, найменша, Алла, 1975-го. Для всіх знаходилось добре слово, вистачало любові. Хоча тяжко працювали у колгоспі в селі Смолява Горохівського району. Тато був завфермою, мама – дояркою. Жили тіснувато. Чотирнадцять душ тулилися у двох кімнатках! Тож не дивно, що однієї ночі Світлана почула, як мати з батьком говорили про якусь покинуту дитину. Тоді дівчинка розмову не дослухала і забула. Пригадала лише у день, коли мама на смертному одрі прошепотіла: «Вас не дев’ять, а десять. Ще одного брата маєте».
– Коли ми стали пригадувати якісь кинуті ненароком слова, погляди, то зрозуміли, що мама наприкінці життя не марила, і у нас таки є ще десь брат, – розповіла Світлана. – Куди тільки не зверталася! Навіть до ворожки ходила! Запевнили, що брат є, і він поруч. А в офіційних органах казали, не можуть надати ніякої інформації – таємниця. Скільки я походила і поплакала! І таки виплакала. Знайшлася людина, яка зжалилася і показала документи, що дійсно наша мама 29 квітня 1958 року народила сина, Анатолія Володимировича. 15 травня вона від нього відмовилася, а 6 червня його усиновила Надія Веселуха з Рудки-Козинської Рожищенського району і назвала Володимиром. Яке то щастя після 10 років пошуків знайти брата!
Відповіді на запитання, чому ж їхня мама залишила найстаршого свого сина, Омелянчуки не мали. Вірили, що народила Володимира від їхнього тата, бо записаний він як «Володимирович». А відмовилися, бо тоді батькові ще й 16-ти літ не було, мама на п’ять років старша. А нагуляна дитина – то великий сором для села у ті роки.
У селі різне говорили: надто вже не схожий він був ні на тата, ні на маму.
Володимир, будучи двічі одруженим та маючи двох дітей, у 60 літ він залишився самотнім, хворим, без житла, без пенсії та документів. У 2018 році він жив ще з радянським паспортом. Так що нова родина дуже вчасно віднайшла його у Колківському протитуберкульозному диспансері, де він лікувався.
«Він мені чужий»
Сестри і брати купили своєму старшому братові одяг, зробили паспорт, оформили соціальну пенсію, дали дах над головою, обігріли душевно.
Оселився Володимир у селі Смолява. Там у своїй хаті його прописала менша сестра Алла, сама ж вона із сім’єю живе у сусідній Липі. А у Смоляві завжди готові були прийти старшому братику на допомогу сестра Наташа і брат Микола. Останній переїхав з ним і в нову хату у Липі.
– Ми до нього по-людськи віднеслися, – каже нині Алла. – Як відсудили за квартиру у колишньої дружини гроші, брат Коля доклав ще своїх, і купили йому хату в Липі. Пофарбували, підрихтували. Живи спокійно, чоловіче! Так нє! Позорить нас на все село, п’є, часто валяється на дорозі… Не цінить того, що для нього роблять. Це не наш брат, а якийсь аферист. Він мені чужий. Ми всі схожі чи лицем, чи характером, а він інший. Не маю я до нього родинних почуттів. Не вірю.
Перші сумніви виникли в Алли вже за місяць після того, як знайшли Володимира.
Ще Аллу дуже ображає, що її рідна старша сестра Світлана постійно стає на бік віднайденого брата.
– Вона у Луцьку живе і не бачить того, що бачимо ми щодня. Зі сторони їй добре говорити, що то брат, а ви його обіжаєте. А хто його обіжає? Я йому горілки не наливаю. Він вип’є, впаде, вимажеться... А Свєта навіть може нам з братом Кольою сказати, що ми їй не такі рідні, як він. Обідно. Я майже з нею не спілкуюся.
Ми були у тій хаті в селі Липа, де сьогодні живе Володимир Веселуха. У чоловіка чистий одяг, він вмитий, доглянутий, тільки от побитий. Каже, що перечепився і не втримався на ногах. А по німому погляду родичів можна було зрозуміти: якби був тверезий, то не впав би.
– Не знаю, що їм зробив, що вони так зі мною, – журиться Володимир. – Що можу, те й роблю: води принесу в хату, курям дам їсти, посуду помию. А те, що іноді чарку вип’ю… Так всі ж люди не можуть бути однаковими. От Свєта – то інша справа. Ми з нею з одного яйця, зразу знайшли спільну мову. Не було і дня, щоб вона мені не подзвонила і не запитала, як справи. Телефон подарувала, різні вкусняшки з Луцька автобусом передає, – розхвалює свою старшу сестру.
ДНК треба переробити?
Аби остаточно розставити всі крапки на «і», Алла і Світлана згодилися взяти участь у програмі «Таємниці ДНК» на одному з центральних телеканалів. Програма вже вийшла в ефір. І як же щиро раділи Світлана і Володимир, коли ведуча сказала, що вони брат та сестра на 99,9%! І як гарно камера перехопила скептичний погляд Алли.
– На передачі вони все читали з порожнього листка! – розповіла вона про те, що залишилося поза кадром. – А коли я почала вимагати, щоб мені показали результати, то дали якийсь незрозумілий папір. Моя 12-річна дочка сказала, що може таких на принтері скільки хочеш надрукувати. Не вірю я цим аналізам. Та й після передачі мене взяли сумніви, чи бачила Свєта відмову нашої матері від сина.
Алла показала мені результати ДНК, і там чорним по білому написано, що Володимир Веселуха і Світлана Голентюк (старша сестра) «имеют одного общего родителя». Попри це, Алла з Миколою налаштовані досить рішуче: вони хочуть за свої гроші зробити у Луцьку ще один аналіз ДНК.
– Які б результати не були, зберемо гроші і купимо Володі іншу хату. Подалі від Липи і ближче до Свєти. Нам позору хватить! Якщо він їй такий любий, то хай з ним возиться! – на закінчення сказала сестра Алла.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!