– Сідайте коло стола, щоб добре було вам писати, – каже мені старенька Анісія Давидюк, до якої я навідалася у Ковель. – Cама на старість осталась. Ото візьму мою любімую газету «Вісник» і читаю.
Важке життя було у бабусі. Бідувала чорно, не обминула її сирітська доля.
– Пошла замуж за Данила у Клевецьк Турійського району, – розповідає бабуся. – У нас на весіллі було 50 душ. Була я в білому платті і позиченому вельонові, який обійшов наречених з усіх навколишніх сіл. Туфлі мала лише одну пару: в яких ходила – у тих і замуж пошла. Але прожила я з чоловіком тилько п’ять літ, бо він був бригадиром, «знюхався» з ланковою і мене покинув. А я мусила переїхати в Ковель до братів, бо не було де мені жити.
Вдруге Анісія Давидюк вийшла заміж через сім років за хорошого чоловіка, з яким прожила 21 рік. Oвдовівши у 60, вийшла заміж втретє і через 12 років похоронила й цього чоловіка. Діток Бог їй так і не дав.
Довгими зимовими вечорами бабця перебирає у пам’яті свої прожиті роки: як пряли, ткали. І як вечорами повстанських пісень співали, аж гасова лампа гасла від дзвінких голосів.
Анісії Давидюк 6 січня 2020 року виповнюється 95 літ. Вона сама собі ще зварить їсти, спече пироги і печиво, ходить і дякує Богові за все. Зі всієї рідні має ще трьох племінників. Навідується до старенької соціальна працівниця. Бабуся добре знає польську мову, якою вчилася у школі, вільно володіє нею. Дуже любить газету «Вісник+К», з якою не розлучається вже більше 10 років.
– Ця газета – моя найліпша подружка, вона про все розкаже. Лежить у мене на почотному місці. Я тільки її виписую – не признаю більш ніякої. Може, є ще й луччі газети, але мені оця найліпша, – каже бабуся.
Галина ОЛІФЕРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!