Такої щасливої бабусі як Надія Пиаюл із села Тихотин Рожищенського району Волині, певно, на планеті не знайти. Бо має вона трьох онуків, які з’явилися на світ в один день. Причому дітки - не з трійні: двома хлопчиками та дівчинкою обдарували маму-свекруху одночасно і дочки, і невістка. Потрійна втіха, потрійна радість, потрійне щастя! Цей факт не просто дивовижний - унікальний. Адже знайти інформацію про подібне не вдалося ніде у світі!
Жінка – мама-героїня
Про цю незвичайну життєву історію Надія Пиаюл згадує з хвилюванням у голосі. Адже для неї це дуже трепетна тема. Зізнається: коли сама дітей народжувала (а жінка є матір’ю-героїнею!), то було не так тривожно, як за своїх донечок та невістку. Тим більше, в той день – 2 лютого 2016 року, коли летіли радісні повідомлення то з одного пологового, то з іншого.
Першою про цю вагітність мамі зізналася Люда.
– Вона з чоловіком у Луцьку живе. У них вже донечка була, дев’ять років мала. А тут каже мені, що синочком вагітна, – згадує жінка. – Звісно, я дуже пораділа за неї.
Минуло зовсім небагато часу, як свекрусі невістка Світлана відкрилася, що чекають з чоловіком на первістка. А там і середульша дочка Іра зізналася: невдовзі стане мамою втретє.
– Але хіба хоч хтось з нас тоді міг вгадати, що усі вони народять в один день? До останнього в таке не вірилося, – каже Надія Михайлівна.
Найперше поїхала підтримати… невістку
18 січня у молодої бабусі Наді день народження. Тоді, у 2016-му, вперше зустрічала свято у маленькому колі. Бо вагітні Люда та Світлана не стали ризикувати з поїздкою у Тихотин. Розділила неньчин день народження лише найменша донечка Іванка та Ірина зі своєю родиною (жили тоді разом, під одним дахом).
– Було трохи незвично, бо я звикла, що на моє свято цілий день у хаті гості – одні за одними діти із сім’ями приходять. А того року все складалося інакше. Але хіба тоді за себе думалося? – щиро каже. – Хотілося, щоб у них всіх все було якнайкраще.
Минуло два тижні. У пологовий будинок в Луцьку вже завезли дочок Люду та Іру. Перша готувалася до пологів 2 лютого, а другій мали робити кесарів розтин за кілька днів. Невістку поклали народжувати у Рожище.
– Боже, що то почалося – того другого числа, – усміхаючись, згадує Надія Михайлівна. – Я вже й точно не згадаю, в який час хто народжував. Бо так швидко все було… Пам’ятаю, Свєта дзвонить: «У нас з Ігорем донечка». Тоді Люда – сина має. А до вечора й Іру вже кесарили. Вона теж народила синочка. І вийшло, що всі стали мамами в один день. Чи можна було те все уявити? Як було не хвилюватися? Слава Богу, що все добре…
– І кого провідали найперше? – цікавлюся.
– Як родили мої дівчата, то і в одної чоловік був у роддомі, і в другої. А син не зміг – лишився на роботі. То я поїхала до невістки у Рожище, – каже щаслива бабуся. – Та й вона першу дитинку родила, їй треба була найбільша поміч.
Лишила Надя вдома за старшу свою малу Іванку (а на неї – племінників, Іриних діток) – і в райцентр помчала.
Перед Водохрещем усі з’їжджаються до неньчиної хати
Тепер 2 лютого для бабусі – як загальнонаціональне свято! Надія Михайлівна споряджає гостинці, сідає в маршрутку – і гайда до своїх ненаглядних внучат: Людиного Тарасика, Іриного Андрійка та Ігоревої Соломійки. Десь до обіду, десь до вечора погостює, а десь і заночує. Бо скучає за малечею неймовірно! Уже готує бабуся дарунки і з нагоди їхнього четвертого дня народження.
А ще жінка з гордістю каже, що нині у неї є уже семеро внучат. І любить їх – одне дужче за інше!
Діти із сім’ями, як завжди, до мами у гості поспішають напередодні Водохреща. І хоч важко усім одночасно зібратися за столом, бо у кожного свій графік і темп життя, та батьківську хату не минає ніхто. Від рання до вечора у ній двері не зачиняються, бо всі приїжджають до неньки, відвідують. Обіцяють: у цьому році постараються таки зібратися разом і зробити спільне фото їхньої гарної родини. Щоб і внуки, як виростуть, мали чим похвалитися і гордитися!
Наталія КРАВЧУК
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!