Хата під зчорнілою від негоди соломою. На стрісі, підпертій жердинами, всюди діри. Будівля, здається, ладна провалитися навіть під вагою пташки, найменшого дощу не витримує. Роздертий вітрами хлів, загорожа з кількох дрючків. І згорблена постать 83-річної жінки з копачкою в руках. Таку картину ми побачили торік у господі Степаниди Журавель із села Сошичного Камінь-Каширського району.
Від дощу рятують миски
Жінка розповіла, що ні писати, ні читати не вміє, бо не було в ті суворі часи, на які випало її дитинство, що одягнути та взути, тому у школу не ходила. Все її життя минуло в колгоспі, тож окрім скромної пенсії нічого не нажила. Чоловіка Бог не послав. От і туляться вони з донькою Надею в старій хаті, збудованій батьком Степаниди Андріївни ще до війни. Пізніше він загинув на фронті. З рідні у жінки нікого не лишилося, тож до них нікому немає діла.
– Як з неба крапає, то клейонками всередині все накриваємо, то миски підставляємо. Коли з’являється нова дірка в даху, скручуємо жмут соломи і затикаємо нею просвіт. Взимку спимо вдягнуті, бо скільки не пали, все одно холодно. Дрова купуємо. Світла у нас немає і ніколи не було, користуємося гасовою лампою.
Усім миром допомогли бабусі
Нещодавно ми побували в селі знову, і були приємно здивовані, як за час, що минув, церковна та сільська громади прагнуть змінити життя Степаниди Журавель. А все почалося з того, що настоятель місцевого храму протоієрей Юрій Кузьмич віддав родині невеличку хатину, яка належала йому. З його благословення церковна громада розпочала збір коштів. Щоб перевезти будиночок, підприємець Іван Шворак надав потрібну для цього техніку. А очолив мінібудівництво вмілий майстер Степан Лошик. Про необхідні матеріали подбали представники камінь-каширського агролісу та лісового господарства. Керував доброю справою тодішній сошичненський сільський голова Ігор Волосюк. Не залишилася осторонь і редакція газети «Вісник+К», надіславши Анастасії Журавель 2 тисячі гривень, які знадобляться, щоб завершити будівництво.
Вийшла хоч і невеличка, але компактна оселя. У ній і грубка, і пластикові вікна, і обшили будиночок зсередини. Тож у ньому тепло та затишно. Щоправда, залишилися деякі зовнішні роботи та електрику досі не вдалося підключити.
І все, здається, добре, однак Степанида Андріївна тільки навідується в нову оселю, встановлену поруч зі старою, ночувати ж продовжує у напіврозваленій хаті. Пояснює це тим, що у новій немає печі, а вона любить спати на черені. Можливо, з часом жінка переселиться в новий будиночок, де її донька Надія підтримує ідеальний порядок.
Наталія ЛЕГКА
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!