Вчителька з Волині повінчалася зі своїм паралізованим колишнім учнем
Волинь

Вчителька з Волині повінчалася зі своїм паралізованим колишнім учнем

21 березня 2020, 19:06
0
0
Сподобалось?
0

Подружжя Кіперчуків із села Комарове Ратнівського району нещодавно відзначило 46-річчя сімейного життя. Іван Зіновійович уже тривалий час прикутий до ліжка. Та, незважаючи ні на що, його дружина не втрачає оптимізму, підбадьорює та доглядає свого судженого.

Вона – вчителька, він – учень

Свою долю Надія Павлівна знайшла у… школі. Вона – вчителька, він – учень. Іван був молодшим лише на два роки, тож це не завадило коханню. Хлопець закінчив вечірню школу, потім відслужив в армії. І весь цей час його чекала Надя. Справили весілля. У них народився синочок Іванко. Жили у Німеччині, де Іван служив.

А згодом повернулися додому, у рідне Комарове. Іван Зіновійович працював у військовій частині, у військ­коматі. Все було б добре, якби не розбив його важкий інсульт. Уже двадцять три роки чоловік потребує допомоги, з яких чотири – зовсім немічний, прикутий до ліжка. І опорою для нього є кохана дружина Надія Павлівна.

– Я йому спокою не даю, – з вогником в очах говорить Надія Павлівна. – І приголублю, і поцілую, і на вулицю вивезу, заставлю його якось трішки ворушитись. Хвороба відібрала його мову, але не розум. Я мушу почитати чоловіку всю пресу, яку виписуємо, книги, розказати останні новини. Разом дивимося телевізор. А ще раніше я його возила на всі весілля: йому дуже подобається жива музика. Ми лише перед пенсією з ним повінчалися, він уже був паралізований…

Догледіла сестру, тітку, маму

Подружжя має двох дітей, п’ятьох онуків. Надія Павлівна старається ходити до храму, співала у церковному хорі. Тривалий час доглядала свою старшу сестру, яка занедужала і не мала власних дітей, прихистила й тітку, доглянула до смерті маму. А ось уже три роки як прийняла до себе двоюрідну сестру з Макіївки, яка разом з донечкою ховається тут від війни. Надія Павлівна багата на друзів, каже, що ворогів ніколи не мала. 

– Віра в Бога допомагає у житті, молюся, вірю в Господню благодать, – каже пані Надія. – Ми щасливі, що живемо у цьому мальовничому куточку. Хоча й постаріла я, на носі 70 років – не знаю, звідки вони й взялися, – та душа залишається молодою. Дітей та внуків вчу – ніколи не падати духом. А впав – вставай і йди вперед! Це мій заповіт не лише своїм, а й чужим!

Валентина БОРЗОВЕЦЬ

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!



Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися