Гончарями славилася Україна ще з часів Київської Русі. Нині ж це традиційне ремесло бережуть і поширюють лиш окремі умільці. Серед таких ентузіастів – Микола Поляков з Локачів.
Він понад двадцять літ працює у місцевому Будинку школяра. Є керівником гуртків «Гончарство», «Ручне ліплення» і «Загадкова глина». Пізнавати дивовижний світ свого ремесла допомагає й наймолодшим у селі Дорогиничі, де народився й виріс. Не раз згадує, як сам з дитинства виліплював з пластиліну фігурки воїнів, казкових героїв та звірів. І як потім це захоплення визначило його професійний вибір. Адже після армійської служби Микола Поляков вступив у Луцьке училище культури на відділення декоративно-прикладного мистецтва, обравши своїм фахом кераміку.
Гончарство стало справою його життя. Понад десять років тому пану Миколі присвоїли звання «Народний майстер України». Він – дипломований учасник міжнародного фестивалю гончарів «Не святі горшки ліплять», що проходить у Тернополі. Захоплено розповідає, як біля його гончарного круга на майстер-класах шикуються величезні черги небайдужих та зацікавлених людей – і дорослих, і дітей. Напросився на такий урок і я. Скажу відверто: не можна було відвести очей від того, як шматок звичайнісінької глини в руках майстра перетворюється на дивовижні речі.
Його виробами справді можна милуватися вічно. Вони заворожують неповторною красою, вишуканістю й витонченістю форм, цікавим оздобленням і дихають глибинним теплом рідної землі.
Олег ДІДИК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!