Анатолій Никонюк, керівник СГТзОВ “Городище” Луцького району на Волині, нещодавно повернувся з Києва з подарунком, привіз телевізор. Волиняни вибороли друге місце по врожайності зернових. Цього року у товаристві зібрали по 63,2 центнера з гектара.
Анатолій Олександрович прийшов керувати городищенським господарством у 1984 році. З 1996-го по 2002-й роки була невелика перерва. П’ять останніх років – він знову очолює СГТзОВ “Городище” Луцького району на Волині. Сьогодні у сільгосппідприємстві працює 250 селян, притому не тільки місцеві, але й з навколишніх сіл, котрих на роботу довозять. Середня зарплата – 720 гривень. Багато зроблено у господарстві для покращення побутових умов на фермах.
СГТзОВ “Городище” орендує землі не тільки у Луцькому районі, але й Горохівському Волинської області, та Демидівському Рівненської.
– Спеціалізується господарство на зернобурякових культурах з розвинутим тваринництвом, – розповідає про своє хазяйнування Анатолій Олександрович. – Цього року намолотили більше семи тисяч тонн зерна, 2,5 тисячі – кукурудзи, зібрали 26 тисяч тонн цукрового буряка, продали молока на 4 мільйони гривень. Порадувала нинішнього року врожайність зернових – 63,2 центнера з гектара. Це один з перших показників в Україні. На виставці “Жнива-2007” ми вибороли друге місце. Першими були тернополяни.
– А як досягли таких високих врожаїв?
– Насамперед, завдяки якісному насінню пшениці. Дотримувалися сивозміни, культури землеробства, всіх вимог агротехніки. Жнива провели у стислі строки – за тиждень, отож і не було втрат врожаю через погодні умови. Обжинки у господарстві відсвяткували першими в області. Та й техніка відіграє важливу роль. Придбали новий комбайн “Лексус-580”. Це дає змогу збирати в день зернових на площі 60 гектарів.
– Але ж такі комбайни дуже дорогі?
– Заплатили за нього три мільйони гривень. Звісно, взяли у кредит. Хоча держава на імпортну техніку відшкодування по кредитах відмінила, однак обласна рада пішла назустріч господарникам, і з обласного бюджету компенсує відсотки. Надіюсь, що й надалі так буде.
Але керівник бідкається, що нині сільгосппідприємствам доводиться самим думати, що сіяти наступного року, адже якою буде ціна на сільгосппродукцію, ніхто не знає.
– Я вже зараз мав би знати, скільки коштуватиме пшениця врожаю 2008 року та цукрові буряки, але… Наприклад, минулого року за цукрові буряки у заліковій вазі платили 220 гривень за тонну, цього встановили іншу ціну: всього 170 гривень. Але зросла ціна на пальне, добрива. І я тепер думаю, що сіяти наступного року: цукрові буряки чи кукурудзу та ріпак, – каже Анатолій Никонюк. – А шкода, бо придбали всю необхідну техніку для вирощування саме буряків, навчили людей господарювати, хотіли збільшувати площі під цю культуру, але будемо скорочувати. А додасться ярини та кукурудзи. Акцент робитимемо на молоко.
Щодо продажу сільськогосподарської землі, то господарник переконаний, що спочатку потрібно створити земельний банк і підприємствам надавати кредити під низькі відсотки, бо якщо держава не звертатиме уваги на село, то люди розучаться… працювати.
– Вже зараз у деяких сільгосппідприємствах влітку не можуть знайти пастуха, – зауважує Анатолій Олександрович. – Отак можна дожитися, що й не буде кому сідати за кермо комбайна…
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!