20-літня Вікторія Мохнюк із села Заячиці Локачинського району віртуозно володіє столярними інструментами, які слухалися лише чоловічих рук. Вона, старша донька, перейняла любов до цього ремесла від свого батька. Микола Мохнюк знаний майстер по дереву на всю округу. Він робить не лише незвичайні альтанки та гойдалки, а й унікальні іконостаси для церков.
Дівчина з усмішкою пригадує, що коли однолітки бавилися ляльками, вона крутилася у татовій майстерні і придивлялася до інструментів, захоплено розглядала вироби, які народжувалися з непримітного шматка. Звичайно, ніхто дитині не давав різці та інше столярне приладдя, щоб не поранилася. Тільки коли стала школяркою, Віці таки дозволили попрацювати з деревом. І за кілька днів зробила маску козака. Тато переконався, що донька серйозно захопилася його справою, і взявся навчати.
– Я зробила раму для дзеркала, оздобила лавку незвичним орнаментом. Звичайно, тато консультує, підказує, – розповідає дівчина. – Він робить каркаси альтанок, а я вже їх художньо доповнюю. Ми бачимо у простому дереві незвичайну красу і стараємося донести її до людей. Остання наша робота – хатинка на курячих лапках зі старої яблуні, яку зрізали біля хати. Щоб дістати пеньок, я два дні його обкопувала. Намучилася добряче. Вимила, обробила лаком. Трохи фантазії плюс копітка робота – і вийшла справжня казка.
Віка добре розбирається в деревині. Зазначає, що найлегше працювати з липою, бо вона м’яка, але недовговічна. А от дубові речі служитимуть роками.
– Але на руках мозолі довго сходять після дуба, – сміється. – Одного разу тато мав замовлення на виріб з червоного дуба. Це дуже рідкісний і дорогий матеріал. Він твердий, немов камінь, але мені було цікаво спробувати попрацювати з ним.
Незвично слухати, як дівчина із захватом розповідає про електрорубанок, різець-ложку, різець напівкруглий, стамески, як її однолітки про помаду чи парфуми. Вона відзначає, що іноді інструменти замовляють в місті Стрий на Львівщині, адже там їх роблять з високоякісної сталі, яка добре служить. Дивуюся, ну як могла тендітна юнка захопитися таким незвичним ремеслом?! Та Віка вже звикла до таких запитань, бо неодноразово чула, що це не жіноча справа.
– Моя найближча подруга, навпаки, розуміє та підтримує мене. І радить: займайся тим, що приносить задоволення. Я така, як і інші дівчата. Люблю фільми, музику, мандрівки. Але найбільше – увімкнути музику й працювати в майстерні, – усміхається дівчина.
У планах Віки таки здобути фахову освіту, яка допоможе удосконалити отримані від тата навички. А ще хоче облаштувати вдома незвичайну зону відпочинку, оздоблену казковими персонажами з дерева.
Руслана ТАТАРИН
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!