«Мама підірвалася на міні», – спогади 90-річної волинянки
Волинь

«Мама підірвалася на міні», – спогади 90-річної волинянки

23 червня, 18:54
0
0
Сподобалось?
0

У 90-річної володимирчанки Марії Михайлівни Лавренюк життєвий шлях був з радощами перемог та гіркою втратою близьких людей. Втираючи сльози, вона приймає щирі слова привітань у день свого ювілею від дітей, онуків та правнуків, які зібрались великою родиною, аби привітати бабусю Марію, котру називають «стовпом свого роду».

Марія Михайлівна народилась у прикордонному селі Коритниця, котре колись мало статус містечка, де дружно жили поруч українці, поляки та євреї, пише Слово правди.

В містечку, окрім православної церкви, був римо-католицький костел та єврейський дім молитви. Дуже розвинутою у Коритниці була торгівля та ремісництво, проводились навіть щомісячні ярмарки. Родина пані Марії була досить заможною, адже мала чимале господарство – і корови, і коні, і вдосталь землі, яку обробляли з допомогою найманих робітників.

Щасливе і безтурботне дитинство обірвалось з початком війни. Жінка пригадує, як неодноразово втікали з села у навколишні ліси від німців та від поляків, з якими ще донедавна мирно жили по сусідству. Одного разу довелось просидіти у видранецькому лісі аж два тижні. Добряче тоді намерзлись, пригадує Марія Михайлівна, адже це був початок весни, а ще через антисанітарію добряче дошкуляли воші.

– Прийшли до нас у ліс два совєцькі солдати: «Прівєт, мамаша! Прівєт, папаша! Живиє?» – мовили вони та розповіли, що німець уже пішов через Устилуг на Польщу, тож можна вертатись у село. Зібрали речі, позакидали на фіру та вирушили додому. Та дійшли не всі – моя мама, яка йшла одразу за підводою, наступила на міну і її розірвало просто на наших очах. Ми зібрали те, що лишилось від неї, і зробили труну з дощок, які дала сусідка , – розповідає зі слізьми на очах пані Марія, поринаючи у болючі спогади дитинства.

14-річна Марійка лишилась в родині за головну, адже потрібно було доглядати меншу сестричку, поратись по господарству та готувати їсти. Пригадує, що у перший рік після загибелі мами, люди з села допомогли сиротам зібрати збіжжя з їхнього поля. Та з утворенням колгоспів майже все господарство довелось віддати. Дівчинку, яка до війни лише два роки провчилась у школі, радянська влада знову хотіли посадити за парту. Проте Марія навідріз відмовлялась, бо не мала на це часу.

– У канторі люди заступились за мене, сказали, що я сирота і не маю з ким покинути сестру, то так вони від мене і відчепились з тією школою. Щоправда, вчилась потім на вечірніх курсах у Коритницькій школі, – зазначає жінка.

У 17 років Марія вийшла заміж за місцевого парубка Олександра, з яким народила і виховала троє дітей. В 60-х роках родина переїхала до Володимира-Волинського – розібрали свою хату у селі та поставили її на придбаній у місті земельній ділянці. Жінка деякий час працювала на комбінаті молочних продуктів, а потім на швейній фабриці прибиральницею, звідки і пішла на пенсію, отримавши нагороду ветерана праці.

Живе пані Марія зі своєю онукою Оленою та її родиною. Попри поважний вік, жінка намагається не сидіти на місці, а потрохи порається по господарству і навіть до льох часом спускається по картоплю, хоч онука і сварить її за це.

Через катаракту старенька років п’ять погано бачить, впізнаючи людей лише за силуетами. Тому вже не може займатись улюбленим в’язанням, завдяки якому у плетених шкарпетках ходили всі діти та онуки.

Усього Марія Михайлівна має четверо онуків та восьмеро правнуків, які часто провідають стареньку, адже більшість з них мешкають на Володимирщині. Лише старший онук Олег живе у Києві та попри це приїхав до улюбленої бабусі на ювілей з усією своєю родиною. Чоловік розповідає, що змалку ріс біля бабці, від якої перейняв чимало життєвих уроків.

– Моя бабуся одна з кращих жінок, яких я знаю. Від неї чув тільки теплі слова і бачив тільки гарні вчинки. Не пам’ятаю, щоб вона коли-небудь гнівалась чи кричала. Саме вона навчила мене молитись і відвідувати храм. Тішусь, що бабуся дожила до такого поважного віку і сподіваюсь, що через десять років відсвяткуємо і столітній її ювілей, – зазначає Олег.


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися