Оксана Єрмолаївна Трофимук із села Гірники Ратнівського району відсвяткувала 90-ліття. На свято до поважної ювілярки з’їхалися діти, внуки, правнуки. І в знак своєї любові до неньки всі разом заспівали для неї пісню «Рідна мати моя». Разом з усіма співала і Оксана Єрмолаївна, хоча своєї мами ніколи й не бачила. Вона померла при пологах. А через пів року помер і тато.
Смерть ходила біля жінки
Пригадує Оксана Єрмолаївна, що як тільки трохи зіпнулась на ноги, називала мамою братову жінку, у якої були свої діти. А Оксанці у відповідь звучало: «Я тобі не мама!» Пробувала називати мамою старшу сестричку, та й вона: «Я ж тобі не мама!..» А так хотілось, щоб були мама і тато, щоб пригорнутися до них, відчути ласку і тепло, особливо, коли біль, страх, образа душили маленьке серденько. Підростаючи, все більше усвідомлювала, що такого не станеться, бо їх просто немає.
Доля не балувала її ні в дитинстві, ні в молодості. У 19 літ вийшла заміж за односельчанина Федора. Чоловік любив дружину, шанував, але чомусь смерть ходила навколо Оксені. Старшій донечці Надійці було 13, коли вона померла від тяжкої невиліковної хвороби.
А син Вітя, який народився другим у сім’ї, пожив тільки пів року… Не раз задавалась питанням жінка: чому смерть від неї не відступає? Якось навіть спала думка, що хата стоїть на якомусь недоброму місці, вмовила чоловіка – й продали її, збудували нову. Та вже у новобудові помер спочатку ще один син, а потім і 42-річний чоловік. А в тій старій хаті… вигодувалось до десяти чужих дітей!
Коли поховала чоловіка, здавалося, що сили покидають, але знаходила міць, щоб жити далі заради дітей, яким було 19, 13 і 4 роки. Доводилося тяжко працювати і в полі, і кочегаром у котельні, потім нянею у пришкільному інтернаті, звідки і на пенсію пішла. Та без роботи не могла. В’язала різні мережива, шкарпетки для дітей, внуків, вишивала рушники, подушки – й не злічити скільки!
У церковному хорі – до 70 літ
Оксана Єрмолаївна з 12 років співає у церковному хорі. Дякує Богу, що допоміг пережити всі біди, що зараз має змогу втішатись дітьми, внуками, яких має 7, правнуками, яких 11. А всього разом з невістками та зятями має 29 нащадків. Щоразу молиться за здоров’я своєї сім’ї, називаючи всіх поіменно, нікого не забуде… І незважаючи на важку долю, ніколи не нарікала.
Нащадки баби Оксани також йдуть дорогою Бога, ходять до церкви, невістка і зять співають у хорі, внучка співала, внук священнику прислуговував, а зять, чоловік внучки, – священник.
– Я й зараз з Богом у серці живу. Читаю Біблію, псалтир. Адже без Бога – не до порога! Так багато я прожила, – каже бабуся, – але іще жити хочеться. Бо ж зараз така щаслива! А болі, пережиті у дитинстві, у молоді роки, забуваються – час забирає все. А ось любов до пісні живе. Хочете, я вам заспіваю?
І завела бабуся, жодного разу не запнувшись, знову пісню про маму…
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО
Валентина БОРЗОВЕЦЬ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!