У сім’ї волинян - дві дочки, й обидві не ходять
Волинь

У сім’ї волинян - дві дочки, й обидві не ходять

12 липня, 19:37
0
0
Сподобалось?
0

Сторонній людині стискається серце, коли бачить, з яким теплом Тетяна Пась із села Мостище Камінь-Каширського району Волині пригортає й цілує своїх донечок Оксану та Інну. У кожному її погляді та доторку – неймовірна материнська любов. Здається, вона геть не помічає тієї важкої хвороби, яка поступово відібрала в обох дітей можливість самостійно ходити. Її свідомість давно стерла бар’єри, які розділяють здорових та особливих людей. Бо звикла щодня бачити й розуміти чуже горе…

Біда прокинулася в п’ять років

Тетяна Петрівна майже три десятки літ працює у сфері соцзахисту – опікується людьми з інвалідністю Камінь-Каширського району. Колись думала: за що їй така кара – і вдома, і на роботі бачить людську біду? Та хіба хтось зміг би краще відгукнутися на потреби знедолених, як не вона? Бо не з чужих слів знає, як нелегко сім’ям, у яких є люди з особливими потребами.

Коли в серці забриніла любов і ставала на рушничок щастя з Миколою Пасем, жінка мріяла про велику родину, яка б повнилася дитячим сміхом. Невдовзі народилася Оксаночка, за кілька років – Інна. Старша доця в десять місяців вже робила перші кроки! Як раділи батьки! А коли у школу пішла, стали помічати, що дитина дивно почала ступати на ніжки, ніби шкодуючи ступні, старалася спиратися на пальчики. І почалися митарства Пасів по лікарнях.

Тетяна ПАСЬ

– Ми одразу звернулися в нашу лікарню до невропатолога, – розповідає Тетяна Петрівна. – А він відправив на обстеження у Луцьк. Відтоді чули різні діагнози. Ставили і дитячий церебральний параліч, і тетрапарез (зниження м’язової сили в кінцівках – авт.)… А потім сказали, що хвороба генетична, спадкова, пов’язана з вадою головного мозку.

Тоді стало страшно, що біда може прокинутися у тілі меншої донечки Інни. Їй ще не було й п’яти, вона гасала з друзями на вулиці. Пасі молили Бога, аби менше дитя минула сумна участь. Та невдовзі помітили, що й вона почала спинатися на пальчики.

По догляду за доньками оформився тато

Оксану довелося забрати зі школи. Вона закінчила з однолітками лише два класи, а далі продовжила навчання вдома.

– Мене тато возив велосипедом, – згадує дівчина, усміхаючись. – Часом чекав біля школи, поки уроки закінчаться, часом їхав додому і потім по мене вертався. А Інна зразу на дому вчитися стала.

Сестри з великим теплом і вдячністю згадують педагогів, які працювали з ними. Бо вчитися дуже любили. Але після закінчення 9 класу здобувати фах вони не наважилися.

Ще кілька років тому дівчата могли пересуватися по хаті, тримаючись за стіни. На жаль, сьогодні це для них – недосяжна мрія. Не можуть ходити й на милицях – падають.

Були і нерви, і розпач, і сльози… Сьогодні Оксані 27 років, Інні – 24. І їхня єдина опора – батьки. Вирішили, що мама роботу не кидатиме, а по догляду за дочками оформиться тато. Так і живуть: скромно, але з усмішкою, не втрачаючи віри в життя.

На колінах прибирають у хаті

У будинку Пасів чистенько, аж блищить! У кімнатах багато вазонів. Запитую, хто так гарно порядкує.

– Ми з Інною, – зізнається Оксана. – Стаємо на коліна і прибираємо. Стараємося робити все, що під силу, не сидіти без діла. Раніше я могла і трошки по хазяйству поратися, та тепер до хліва не дійду…

Аби хоч якось дівчата підтримували тонус м’язів, добрі люди привезли Пасям спеціальні тренажери. Оксана з Інною по черзі, допомагаючи одна одній, займаються на них. Вони сподіваються, що колись таки зможуть ходити, як у дитинстві.

– А ми з чоловіком просимо в Бога, аби хоч гірше донечкам не ставало, – каже Тетяна Петрівна. – Вони – весь зміст нашого життя.

А поки чи не єдиним віконечком у світ залишається їхній комп’ютер. Завдяки Інтернету дівчата спілкуються з друзями, обмінюються фото. І, зізнається Оксана, у серці народжується любов. Несміливо, трепетно, щиро. Бо немічне тіло не може скувати душу, ув’язнити мрії. А вони – про звичайне житейське щастя: мати сім’ю і народити здорових діток.

Наталія КРАВЧУК

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися