У лісовому масиві поблизу села Сошичне Камінь-Каширського району височіє хрест, встановлений на могилі загиблих повстанців. Торік місцеві жителі впорядкували поховання. Жаль лишень, що відновити події тих днів та встановити імена полеглих й досі не вдалося.
– В урочищі Загвізниця не одне поховання, при місці була й друга могила, тільки не всі про це знають, – проникливо розповідає 87-річний Іван Фіц. – В одній лежать дванадцять людей, серед них одна жінка, вона була медичкою в повстанців, а в другій – восьмеро. Це були дві групи, які потрапили під облаву в двох місцях десь у 1948–1949 роках, або й пізніше, – людська пам’ять з часом може й зраджувати. – Казали, що їх видав прєдатєль Федір на псевдо Дохторенко, хоч і був повстанським провідником. Чому зрадив, невідомо, тільки повів він їх на кагебістську облаву.
Іван Семенович переконаний, що всі бійці були вихідцями з навколишніх сіл. Деяких убитих під час сутичок з енкаведистами забрали родичі. Інші двадцятеро поховані поблизу Сошичного. Він розповідає, що в той повоєнний час біля села діяли три націоналістичні групи: одна – в урочищі Загвізниця, друга – на Харківському кутку, а третя – за Завіжкою. Він добре знає ті місця і, згадуючи про трагічні події, не приховує сліз.
– Старожили розповідали, що хоронив повстанців, які лежать у лісовому урочищі, Яким Оверчук, – долучається до розповіді односельця Микита Шворак. – Він жив на хуторі поруч, тому збирав їх по лісі, не міг допустити, щоб мертві люди лежали просто неба.
У могилах можуть бути й постраждалі біля озера Доброго, але достеменно це невідомо. Жителька Сошичного Єлизавета Лошик теж пам’ятає той час.
– Бувший зв’язковий УПА Василь Майданець розповідав, що саме в цьому урочищі йому клалася смерть. Тут було страшне побоїще, але йому вдалося спастися. Коли все затихло, він з їздовим поклав тіла на воза і наказав гнати коней, не зупинятися, хоч би хто не став на заваді. У село не в’їжджали, оминули лісом. Кагебістів ніде не стріли і поховали побитих там, де зараз стоїть хрест.
За словами зв’язкового, командував повстанцями чоловік на псевдо Жохов, який згодом нібито загинув у Карпатах.
Невідворотно минає час, стирає з лиця землі загублені в лісах безіменні могили. Скільки їх в Україні, не скаже ніхто, як і не назве імен тих, хто лежить у сошичненській землі. Можливо, їх колись відшукають в архівах – і правда стане відомою.
Наталія ЛЕГКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!