При оформленні пенсії чимало наших громадян стикаються з подібною проблемою: за Радянського Союзу працювали у Росії, Білорусі, Казахстані, Вірменії та інших колишніх республіках, й усі необхідні довідки про заробітну плату залишилися у тих архівах. Люди думають, що отримати їх нереально. Однак наша розповідь підтверджує загальновідому істину: «Хто стукає – тому відчиняють».
Житель села Котів Ківерцівського району Микола Дяк у молодості працював у правоохоронних органах аж в Бурятії. А коли Союз розвалився, повернувся у рідне село. Сам живе у старій хатині.
– Роботи офіційної не знайшов вдома, – згадує 61-річний Микола Володимирович. – Перебивався випадковими заробітками, щоб мати на шматок хліба. Уся моя трудова має записи з Бурятії. На ті часи отримував непогану зарплату, але довідку взяти з Росії не знаю як… Добре, що Катя стала мені помагати.
Сам Бог послав йому на допомогу фахівця із соціальної роботи Дернівської сільської ради Катерину Миндреску, яка є ще й сільським депутатом від Котова. Микола Дяк тихий, малоговіркий – такий ніколи не дійде толку у горі паперів та довідок, які треба зібрати для оформлення пенсії. Катерина Андріївна перейнялася проблемою самотнього односельця і через електронну пошту відправила запити в управління МВС Росії по Амурській області. Зізнається, що через напружені відносини із сусідньою державою мала невелику надію на успіх. Але наступного дня отримала відповідь. Начальник інформаційного центру російського УМВС І. С. Літус порадив звернутися в місто Хабаровськ в іншу міліцейську установу.
– Ми були приємно здивовані! – додає Катерина Андріївна.
Завдяки її цілеспрямованості вдалося таки зібрати необхідні довідки. З Росії за два тижні листом надіслали папери з мокрими печатками, тож є надія, що незабаром Микола Дяк зможе оформити пенсію. Дуже часто старші люди опускають руки, бо не вміють користуватися Інтернетом, а в Пенсійному фонді кажуть, що не можуть отримати довідки з Росії.
Інший випадок, який підтверджує, що за своє треба добиватися. Знайомі сім років жили і працювали в Туркменії. На той час отримували там престижні зарплати – чотириста рублів. А коли прийшов час йти на пенсію, не мали відповідних довідок. Хтось підказав надіслати письмове прохання туди, а ще краще – покласти його у бандероль зі смачними цукерками. І що ви думаєте? За деякий час з Туркменії прийшли необхідні папери, завдяки яким тепер чоловік з дружиною мають хороші пенсії. Тож якщо вам потрібно звертатися в архіви колишніх радянських республік – не бійтеся стукати в усі двері, не лінуйтеся шукати установи та людей, які відгукнуться на ваше прохання і зможуть допомогти.
Руслана ТАТАРИН
Фото Мирослави КОСЬМІНОЇ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!