Луцька міськрада самовільно «викинула» заповідник із Генерального плану міста. Аби можна було вільно роздерибанити землю історико-культурного призначення і звести там елітні багатоповерхівки?
Трішки заглибимося в історію.
Ще у 1968 році був розроблений проєкт, згідно з яким, відповідну частину міста Луцька, разом із зосередженими на ній пам’ятками архітектури, історії та культури, мали оголосити заповідною територією, а також затвердити запропоновані проєктом межі заповідника, охоронної зони та зони регулювання забудови. Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 березня 1985 року державний історико-культурний заповідник в місті Луцьку був утворений. Цією постановою зазначалося, що заповідник є державною власністю національного значення і перебуває у сфері управління Волинської облдержадміністрації. Підкреслимо – державною власністю національного значення!
У 2005 році розпорядженням голови Волинської облдержадміністрації, з державного бюджету були виділені кошти на розроблення Генерального плану розвитку державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку та на оформлення документів на право користування земельними ділянками заповідника. Генплан був затверджений рішенням Луцької міської ради від 2006 року. Зазначимо, що Генеральний план розвитку державного історико-культурного заповідника у Луцьку, із затвердженими в ньому межами, є невід’ємною складовою чинного на сьогодні Генерального плану Луцька. І про це, зокрема, свідчить додаток до рішення Луцької міської ради від 29.11.2012 року № 34/90.
Попри це, у 2016 році виконком Луцькради виділив 340 тисяч на розробку історико-архітектурного опорного плану міста. Вдумайтесь, все це проверталося без відповідного рішення Луцькради, і виділення коштів – теж. Маніпулюючи термінами, у проєкт не внесли межі заповідника, таким чином заповідника у Луцьку на папері просто не стало. Громадськість, депутати та фахівці були повністю усунуті з процесу обговорення, розробки та надання пропозицій та зауважень щодо історико-архітектурного опорного плану. Були проігноровані численні звернення про проведення громадського обговорення. І усе це не просто так. Теоретично, якби Кабмін затвердив би цю махінацію, фактично Луцьк залишився б без заповідника. Однак афера не вдалася: план 2018 року, на який «забули» внести межі заповідника, зараз перебуває на доопрацюванні в Науково-дослідному інституту пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури.
– Коли ми витребували в міської ради проєкт історико-архітектурного опорного плану 2018 року, то виявилося, що в ньому немає заповідника. Реально він є, а у плані його не позначили. Позначили лише кілька пам’яток та кілька охоронних зон пам’яток. Вже після 2018 року нам ніяких документів не надавали, попри те, що ми надсилали запити. Відповідь із підписами Петрочука, Недопада і Пустовіта була одна – «проєкт розробляється і на завершальній стадії». І тут починається вся ця епопея зі Старим ринком. Ви ж бачили, які сили туди кинуті і які методи. А ринок – це територія заповідника. Права його частина – законна територія заповідника, а ліва – охоронна зона заповідника. Тобто і там не можна будувати, і в охоронній зоні не можна цього робити. А у новому плані землі під Замком Любарта позначені як житлова забудова. Уявляєте? Що маємо? Підприємців зі Старого ринку насильно викинули геть, спихнувши все на необхідність благоустрою, а тим часом оголошують конкурси на забудову території Старого ринку – самого центру заповідної зони. Місто має заповідник і два історичні ареали: Старе місто – заповідник разом з його охоронними зонами, та передмістя. І будівництво там категорично заборонене! Постає питання, чи міг там згідно з нормами закону бути ринок? Ринок – це малі архітектурні форми, які не закривають огляду замку. Відповідно – ринок має більш законні підстави на існування, аніж «благоустрій», анонсований керівництвом міста. Яка ж ціна питання? Усього ласої земельки там – десь 4,5 га, за найскромнішими підрахунками – це від 15 мільйонів доларів, – говорить громадський діяч Віктор Мархалевський.
Чому ж мовчить Волинська ОДА? Видно, все між собою вже «перетерто». Як бачимо, під благими намірами перенесення Старого ринку ховається банальна матеріальна вигода. Знищити заповідник разом із його межами і забудувати сучасними багатоповерхівками, при цьому добряче набивши кишені, – ось основна мета нинішньої міської влади. А що, козирний хід, адже можна і грошенят добряче «скосити», ще й бонус перед виборами вхопити, мовляв: «Гляньте, ми таки прибрали цей брудний і неестетичний ринок, щоб місто було туристично привабливим».
А народ знову проковтне?
Варіант 2019р., який був поданий депутатам ЛМР для погодження історичних ареалів
Ганна Лісова
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
лучаник
така у нас правда
Архітектор Ярослав
Такі статті не треба писати зі слів громадських активістів, які зеленого поняття не мають як можна будувати зазначені об'єкти на території історичних ареалів і здебільшого виконують замовлення місцевих олігархів. Не бачу взаємозв'язку між знесенням самочино встановлених металевих споруд ринку ї розробкою історико-архітектурного опорного плану Луцька. А історико -культурний заповідник в Луцьку має обов'язково бути. Тому, що навколо заповідника має бути охоронна зона ландшафту у якій власне заплановано будівництво.