Волинське село Купичів Турійського району має пишатися, що тут жив агроном, краєзнавець Михайло Купчинський. Він по крупинках зібрав відомості про своє багате історією село і видав книжку «Купичів». Його справу продовжила дружина Юлія Тимофіївна і теж написала книжки про Купичів: про школу, місцеві святині, а також про односельчан, які загинули у воєнних лихоліттях.
Подарунок на ювілей – відродити церкву
Гортаю сторінку за сторінкою історико-краєзнавчий нарис «Купичів». Скільки праці, любові вкладено у цю книжку! Тут перші згадки про село, про життя українців, чехів, словаків, євреїв, давні фотографії, які передавали з-за кордону, якими ділилися односельчани. Є навіть карти, де позначені будинки чехів, вміщено список із сотні їхніх прізвищ, зболені душевні спогади колишніх купичівців, які вже давно виїхали у Чехію, Словаччину. Цілий розділ присвячено столітнім місцевим храмам.
– Михайло Макарович дуже цікавився краєзнавством, в архівах шукав відомості про Купичів. Збирав ціле життя! – крізь сльози розповідає дружина Юлія Тимофіївна. – Ми своєю машиною об’їздили навколишні села, нема такої хати в Купичеві, де би не були. Макарович встиг видати книжку про село – фінансами допомогла місцева влада, сільгосппідприємство, небайдужі односельчани. Коли тримав книжку у руках, так тішився! На тому святі редактор «Вісника+К» Євген Хотимчук сказав: «Якби в кожному селі був такий Купчинський, то всі знали б свою історію». А через рік Макарович помер.
Михайло Купчинський жив селом, його душа боліла за місцеві святині, які руйнувалися часом. Проїжджаючи краєм села, помітила, що на сільському цвинтарі стоїть незвичайної краси церква.
– А подивіться, яка ця церква Святої Трійці була ще в дев’яностих, – Юлія Тимофіївна показує фото зруйнованого храму.
Виявляється, відродилася святиня завдяки небайдужості Михайла Макаровича. Коли святкували його 70-ліття та 50-ліття праці агрономом у місцевому колгоспі, депутат Катерина Ващук, нагороджуючи орденом, запитала, яке бажання має ювіляр. «У мене є все. Допоможіть відродити церкву Святої Трійці», – відповів Купчинський. І через деякий час святиня постала з руїн завдяки Катерині Ващук та керівнику місцевого сільгосппідприємства Петру Камельчуку.
Видала книжку – і поставила пам’ятник одинокій вчительці
Коли Михайло Купчинський видав свою книжку, сказав дружині: «Тимофіївна, ти 32 роки пропрацювала вчителем, – збирай матеріали і пиши книжку про школу». Так з-під пера Юлії Купчинської вийшло ще три історичні збірки про Купичів: «Витоки духовності», «Вічно живі у наших серцях», «Рідна школа». А ще – друге видання нарису «Купичів», вже після смерті чоловіка.
– Чому друге видала? – розмірковує Юлія Тимофіївна. – Макарович не знав долі свого вчителя Миколи Стефановича Шевчука, який пішов в УПА і загинув. Тому написав про нього те, що знав. А коли чоловік помер, то приїхали до мене діти того вчителя. І тоді я подумала: «Макаровичу, ти так хотів їх знайти! Що ж, тепер видам книжку по-новому». Старший син підтримував з видавництвом. За виручені від продажу кошти я поставила пам’ятник колишній вчительці, яка жила самотньо у селі, – це чешка Олена Феофілівна Альтман.
Юлія Тимофіївна, незважаючи на свої 89 років, має світлу пам’ять, гострий розум, а ще вона непосидюча і активна. Посадила кущі і туї на кладовищі, біля церкви, хоче упорядкувати могили загиблим односельчанам.
– Ми з Макаровичем душу вкладали у село, – каже Юлія Тимофіївна. – І залишили як пам’ять книжки для односельчан.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!