Волинянин три роки після похорону дружини день у день їздив до неї на могилу
Волинь

Волинянин три роки після похорону дружини день у день їздив до неї на могилу

27 вересня, 16:15
0
0
Сподобалось?
0

Доля болюче вдарила по Віктору Кравчуку із села Гірки Любешівського району в той момент, коли почувався чи не найбільше щасливим. Підростало двійко малих дітей, поруч була красуня-дружина. Але в сімейне щастя втрутилася важка хвороба…

Підкорила серце простотою та щирістю

– Альона – моя друга дружина, – розповідає Віктор, й відчувається, як клубок підступає йому до горла. – Вона була така справжня, щира.

Чоловік зізнається: колись й гадки не мав, що доля вдруге дозволить ступити на рушничок щастя. З приємністю згадує молоді роки, своє перше кохання – Світлану, яка подарувала йому донечку Вікторію. Не приховує: розійшлися з нею після майже десяти років шлюбу через якусь дурницю. Відтоді у село став рідко навідуватися, бо більше пропадав у Москві на заробітках.

– Коли я служив у армії, зі мною стався прикрий випадок – зламав хребта. Навіть другу групу мені дали, визнавши інвалідом радянської армії. Пізніше я від неї відмовився, комісію не проходив, бо соромно стало: молодий, а інвалід. А з роками почала спина дуже мучити. От в якийсь момент, коли я приїхав із заробітків у гості додому, мене так взяло, що не зміг одразу вертатися. Лишився надовго – й зустрів свою Альону, – згадує чоловік.

Дівчина була на дванадцять років молодшою. А познайомився з нею Віктор у барі, де Альона працювала. Вона привабила чоловіка своєю щирістю та відвертістю.

– Дипломатії великої не було – що думала, те й говорила. Проста така, нелукава. Почали ми зустрічатися, – усміхнувшись при цій згадці, розповідає Віктор.

Одружилися через рік. Невдовзі у них народилася донечка Настя, за два роки – син Ярослав. Життя плинуло в гарному руслі.

Нащупала у грудях горошинку

– Я знав, що в Альони ще у школі була проблема з грудьми – їй в лікарні гульку вирізали, – згадує вдівець. – Вона стояла на обліку в онкодиспансері. Коли одружилися, я її щороку возив на огляд до лікаря. Пам’ятаю, як були востаннє, почув: «Та з такими гарними грудьми можете вже й раз в два роки на огляд їздити». Але стільки не минуло – вона знову горошинку нащупала…

Обстеження одразу показало: у грудях причаївся рак. Альоні призначили і хіміотерапію, і операцію.

«Лікуємо по найвищій програмі!» – ці слова, сказані люблячим чоловіком, до глибини душі вразили лікаря. Бо таке нечасто доводиться чути. І справді робили усе, що могли. Та, на жаль, рак не здавався. Невдовзі метастази пішли по тілу, з’явився страшний головний біль. Віктор не знав, чим ще може зарадити коханій. Став їздити по святих місцях, вимолюючи у Бога зцілення для дружини. А ще – повів Альону до вівтаря.

– З першою дружиною я не був вінчаний, з Альоною теж. Коли вона захворіла, я подумав, що як стану їй законним перед Богом чоловіком, то моя молитва за неї буде сильнішою. І Він мене чув. Я бачив: коли Альона довго не могла заснути через болі, починав молитися, і їй ставало легше – одразу засинала. До останнього залишалася надія на зцілення. Але змінити долю не вдалося, – із сумом каже.

«Вона для нас жива»

Три роки після похорону Віктор день у день їздив на кладовище. Тепер трохи рідше, та все ж частенько навідує могилку своєї судженої. Посидить, погомонить сам із собою. Поплаче… І вертається додому, де тата чекають діти.

– Ви не уявляєте, як це, – згадуючи той час, розповідає Віктор. – Коли Альона померла, Ярославу було чотири, Насті – шість років. Приходжу додому, а малий питає: «А мама у нас зовсім вмерла?»

Серце рвалося і через це. За три роки у Віктора стався інфаркт…

До сьогодні він не слухає музику й не ходить на весілля, хоч від дня смерті дружини минуло сім літ.

Діти підросли і вже є татові гарними помічниками. Несміливо запитую в родини, чи не думали прийняти в дім іншу жінку. Усі одноголосно відповідають:

– Ні!

– За ці роки навіть жодної жінчиної речі не винесли з хати. Ось уже й Настінька до деякої одежі доросла. Якби я женився, це було б нечесно по відношенню до Альони. А вона для нас жива. У наших серцях і думках. Любимо її.

Наталія КРАВЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися