«Лучанам хочуть «впарити» фальшивого мера, який слухає вказівки свого патрона, а не людей», – саме так вважає віцепрезидент Всеукраїнської ради голів ОСББ Роман Бондарук. Він, як один із кандидатів на крісло очільника міста, пропонує лучанам альтернативу – незалежного керівника, який чітко бачить і знає, в якому напрямку рухатися, має чітко сформовану стратегію. Про проблеми Луцька і шляхи їх вирішення – у розмові з Романом Бондаруком.
– Усі ми родом із дитинства. А яким воно було у Вас?
– Мені 41 рік. Перші пів року мого життя пройшли у Жидичині, бо мій батько звідти родом. У цьому селі є славетний монастир, тому в мене своєрідне духовне єднання з цією громадою. Потім мої батьки переїхали жити до Луцька у старе місто, і фактично усе своє дитинство та юність я прожив там. І це, направду, був прекрасний час. Батьки постійно були на роботі, а діти – весь час на вулиці, не так як зараз – у гаджетах. Я з друзями проводив багато часу біля Стиру, в нас там були свої схованки. Ми бігали у підземелля під костелом Петра і Павла. Це прекрасні та щасливі спогади. Замок, парк… Раніше там були хащі, де ми перевтілювалися в казкових героїв. Тому старе місто для мене – найрідніший куточок Луцька, до речі, моя мама там живе і досі. Я пам’ятаю кірху, яка ще була геть зруйнованою. Спорткомлекс «Динамо» – там колись була секція байдарок і каное, де ми займалися і проводили багато часу. Словом, я люблю Луцьк свого дитинства.
– Але виросли і пов’язали своє життя з політикою. Коли вперше відчули потребу піклуватися про містян?
– У міськраду як депутат я вперше був обраний у 2010 році, хоча моя політична діяльність почалася дещо раніше – я пробував свої сили після Помаранчевої революції. Тоді я йшов у міськраду самовисуванцем, хоча був геть юним. Я тоді сам роздрукував свої фото на листках формату А4, написав на них свою програму і сам же ці агітки розвішував у місті. Я йшов по округу старого міста і мав досить непогані результати – зайняв друге місце. Далі у 2008 році я був членом політбюро в «Батьківщині». І від них, у 2010-му, обрався у міськраду.
– Що найбільше запам’яталося зі свого депутатства, якою ідеєю Ви тоді найбільше «горіли»?
– Тією ж, з якою я сьогодні йду до людей. Маю на увазі модернізацію наших багатоквартирних будинків. Ми були першими в Україні, хто розробив програму розвитку ОСББ. І ця програма діє й досі. В ній передбачалося співфінансування з місцевого бюджету на капітальні ремонти: 10% тоді давали люди, 90% – місто. Саме тоді в міськраді я чітко зрозумів, чим можу допомогти власному місту, що можу робити для того, щоб воно розвивалося в позитивному напрямку. І якщо говорити про ЖЕКи, то це найбільш корумпована сфера, люди при владі найбільше відмивали коштів саме через такі комунальні підприємства. Як наслідок, сьогодні ми бачимо, що 90% наших будинків зношені та потребують капітального ремонту. Ще в міськраді мені вдалося створити програму з відшкодування відсоткової ставки з енергоефективних заходів у багатоквартирних будинках. Бо за що люди платять найбільше? За тепло, електрику і воду. А через зношені мережі більшість тепла просто іде в повітря, і люди платять просто за повітря. Сьогодні діє закон про енергоефективність будівель, учасниками написання якого є я і голова ОСББ Луцька Юлія Сабатюк. Тому в цьому напрямку вдалося здійснити реально багато, ми визнані не тільки в місті Луцьку, а й Європейським Союзом, нашу програму відзначила Єврокомісія.
Вже сьогодні Луцьк збільшився на третину за рахунок приєднаних до нього ближніх ОТГ. Для багатьох громад це стало шоком, а Заборольська ОТГ досі судиться проти приєднання. Фактично, новий керівник міста повинен буде якось залагодити ці питання, знайти спільну мову з громадами…
– Так, але як розвиватися в новому складі, ніхто не знає. Розумієте, у 2016 році наші керівники пропустили той момент, коли з громадами потрібно було домовлятися. Люди об’єдналися у свої ОТГ і, відповідно, нині маємо такі скандали щодо приєднання.
– Нинішня влада міста з ними не спілкувалася, вона не знає їхніх проблем, вона взагалі не знає, що робити з цими територіями. А там – перш за все люди! Тому одним з найголовніших завдань керівника, який прийде – покликати всіх і вислухати. І тоді разом вирішити, яким шляхом іти далі, і що їм можна запропонувати.
– Питання щодо Старого ринку, на вашу думку, вирішили правильно?
– Ми розуміємо, що є дві сторони цього питання. Люди, які призвичаїлись там продавати і купувати, і є люди, які вважають, що це місце потрібно модернізувати, зробити туристично привабливим. Але однозначно має бути компромісне рішення, яке влаштувало б обидві сторони. Приміром, у мене є ідея створення там першого туристичного ринку, який поєднав би і продаж продуктів харчування, і сувенірної продукції. Туди ж можна залучити і людей з приєднаних територій, які продаватимуть щось із власного виробництва чи господарства. Але усіх цих людей потрібно посадити за стіл переговорів, а не бульдозерами давити. Бо у XXI столітті про методи адміністративного тиску на неугодних чи конфронтації з меншостями треба забути. Ми повинні відійти від парадигми або-або, і знайти рішення, яке би влаштувало усіх. Це – по-європейськи.
– Якого мера, на вашу думку, потребує Луцьк?
– Луцьк потребує авторитетного лідера громади, який чітко бачить і знає, в якому напрямку рухатися, має чітко сформовану стратегію. Таким у свій час був, на жаль покійний, Антон Кривицький. А ще цей лідер передусім має слухати людей, а не вказівки свого патрона. Він мусить спілкуватися з людьми напряму, а не через картинки на телебаченні з черговою порцією дешевого піару. Таким був Микола Романюк, який годинами міг приймати громадян, вислуховуючи їхні проблеми. Я вважаю, що те, що робиться за бюджетні кошти, не може бути заслугою одного керівника. Люди платять у бюджет величезні податки. І найбільший податок у нас в місті, за рахунок чого воно живе, це – податок з доходів фізичних осіб. Тобто звичайних людей, які працюють. А для чого вони платять податки? Для того, щоб у них була нормальна інфраструктура і всі послуги нормальної якості – транспортні, медичні, освітні. І це має бути автоматично, а не заслугою міського голови. Це, взагалі, не його робота, а відповідних департаментів. Зроблені дорога і ліхтарі – на цьому піаритися, щонайменше, смішно. Заслуга мера – це тоді, коли в нас залучені інвестори, коли ми збільшуємо кожен рік на 3-4 тисячі робочих місць, коли лучани отримують кращі послуги в усіх сферах. А чи може хтось зараз показати реальну стратегію міста на наступні, приміром, 10 років? Ні. А куди ми рухаємося? Наше місто має бути промисловим чи туристичним? В якому напрямку ми маємо розвиватися? Завдання міського голови – об’єднати зусилля всіх і розробити стратегію міста на 40 років наперед, а далі діяти згідно з цією стратегією.
– Що Ви особисто можете запропонувати Луцьку?
– Я пропоную свої знання і досвід, відкриту долоню співпраці, а ще «Європу – в кожен двір». Вважаю, що все у житті розгортається від малого до великого. Якщо зробимо комфортним найближче середовище життя, як то наші двори, то легко розширимо горизонти цього комфорту до нових меж громади. Про це детальніше можна прочитати у моїй програмі, яка так і називається «Європу – в кожен двір». Прошу підтримати мене і проголосувати як за Луцького міського голову на виборах 25 жовтня.
Андрій КОСТЕНКО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
лучанка
А де взяти того мера? ГОСПОДАРЯ, а не щоб що-небудь зі списку? Кандидати слабенькі...