Село без магазину, клубу, пошти, фельдшерського пункту і майже без жителів. Є таке неподалік обласного центру Волині, у Луцькому районі. Це Чорний Ліс. Єдині його мешканці – два брати-фермери, які колись прийшли сюди господарювати.
Колись тут стояло чеське поселення на 120 дворів. Землю під колонію для іноземців у Волинській губернії за 40 кілометрів від Луцька виділила царська влада Російської імперії. Чехи викорчували чорний ліс, що там зростав, і збудували хати, школу, цегельню. Пізніше поставили ще й паровий млин, який виробляв електроенергію! І вузькоколійку проклали, щоб зручно було зерно возити.
– Тут ще слюсарна майстерня була, станки стояли і металообробні, і деревообробні. Працювало щось на зразок ремісничого училища, – розповідає житель Чорного Лісу Богдан Гаврилюк. – Але за совєтів чехи почали виїжджати. Останніми, у 60-х роках, покинули село словаки, які теж тут колись поселилися. І почало село вимирати.
Де й поділися і добротні чеські хати, і майстерні, і вузькоколійка. Про колишнє повноцінне життя у Чорному Лісі нагадує хіба старенький млин, що з роками геть похилився. І світло у вікнах лише двох будинків. Бо єдиними мешканцями тут є два рідні брати-фермери Гаврилюки з родинами.
Чоловіки прийшли у це село майже тридцять літ тому. Тоді лише починали фермерувати. Самі вони із Гаті Луцького району. Леонід першим придивився хатину для життя у Чорному Лісі, Богдан перебрався трохи пізніше, щоб не залишати самотніми стареньких батьків. Згадує, коли вони з дружиною купили будиночок, поруч жило ще 29 сусідів. З роками старожили повмирали, молодь роз’їхалася, когось з родичів доглядати забрали до себе діти. І лишилися у Чорному Лісі лише він та брат Богдан. Остання їхня сусідка віддала Богу душу десь півтора року тому.
– Не сумно вам жити у Чорному Лісі? – цікавлюся у братів.
– Зовсім ні, навпаки. Тут добре, бо ніхто не чіпає, сам собі хазяїн, – говорить Леонід Іванович.
– Маємо машини, якщо треба в магазин чи на пошту виїхати, і тишу навкруги. Та й не самі ми, – додає брат Богдан. – А що ще треба? Он, квартира в Луцьку є, та в місто нас не заманиш. Хіба не здужаємо робити…
Поки живуть тут Гаврилюки, живе і Чорний Ліс. Село зникне, як згасне вогник в останній хаті.
Наталія КРАВЧУК
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!