Танцюрист пішов воювати і став героєм
Волинянину Володимиру Гринюку з Ківерців на роду було написано стати воїном, адже народився 14 жовтня, на свято Покрови, день козацтва. Вся Україна про нього дізналася 5 років тому, коли молодий офіцер, на той час старший лейтенант, на чолі штурмової групи 10–11 лютого 2015-го пробивав «коридор» і розімкнув Дебальцівський котел, чим врятував сотні життів. Нині Володимир Гринюк, майор і командир батальйьону 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, продовжує захищати нашу країну на Сході.
Навіть поранений не залишив своїх бійців
Це протистояння стало однією з ключових подій у війні на Донбасі. Дебальцеве було окуповано в лютому 2015 року, після того, як регулярна армія Російської Федерації вдруге, після Іловайська, перейшла кордон й розпочала пряме вторгнення в Україну.
Бій біля села Логвинове Артемівського району Донецької області увійде в підручники військової історії. Треба було вибити з населеного пункту росіян і сепаратистів, щоб з оточення могли вийти наші бійці.
Як розповідав Володимир Гринюк, спершу вони спробували взяти Логвинове двома ударними групами на бронетехніці – не вдалося. До того ж втратили два танки. Тоді відійшли, проаналізували ситуацію, і у нього виник задум – атакувати пішки. Для бойовиків такі дії стали величезною та смертельною несподіванкою.
Штурмова група старшого лейтенанта заходила по центру. А зліва і справа мали наступати бійці інших рот. Але цього не сталося. Довелося виконувати завдання тільки його підрозділу.
– Бій тривав із сьомої години ранку і майже до вечора. Стрілянина не вщухала ні на хвилину. Нам тоді вдалося знищити більше трьох десятків терористів і три одиниці бойової техніки. Мене осколком поранило у поперек, та я не поспішав у госпіталь, залишився разом зі своїми бійцями, – згадував Володимир в одному із інтерв’ю.
– Зробив собі знеболюючий укол і якось наклав пов’язку. Пересуватись нормально не міг, тому мене посадили в машину, я їздив і командував підрозділом. Своїх ніколи не залишаю й не ховаюся за спинами солдатів. Я вивів бійців з Логвинового, ми приїхали до села Луганське. Там мене лікар обстежив і сказав, що потрібно зробити знімок. Я відмовився, і доки роту не відправив на Артемівськ, нікуди не поїхав.
Так вдалося захопити частину Логвинового і створити умови, щоб українські війська могли без перешкод покинути Дебальцеве. За цей подвиг мужньому командиру роти було присвоєно звання Герой України. По-своєму оцінили героїзм українського офіцера й вороги. «Моторола» за нього пообіцяв 25 тисяч доларів. Вже немає на цьому світі одіозного донецького бандита, а волинянина оберігає Покрова Пресвятої Богородиці та мамині молитви.
Здійснив мрію свого тата
За словами мами Світлани Іванівни, Володя з дитинства ріс впертим і наполегливим, здобув освіту вчителя, але бажання стати офіцером таки перемогло.
– Він здійснив мрію свого тата. Мій чоловік дуже хотів бути військовим, але у нього не склалося, – зізналася пані Світлана. – На війну син потрапив з першого дня. Коли Володю поранили, я цього не знала, але материнське серце відчувало, цілу ніч не спала, на душі було дуже тривожно. Вранці подзвонили чоловікові і повідомили, що сина привезли в госпіталь у Харків. У нього були серйозні поранення, осколки в хребті і контузія. Довго лікувався, спочатку у Харкові, потім у Луцьку в госпіталі. Жінка каже, що Володя про війну не любить говорити, береже її.
А стелилася Володі зовсім інша дорога, мирна. Під час навчання у Ківерцівській середній школі № 3 Гринюк захопився бальними танцями й зацікавився інформаційними технологіями. Згодом закінчив Луцький педагогічний коледж, отримавши два дипломи: з хореографії та інформатики. Пішов на службу в армію. З вдячністю згадує свого першого командира – майора Романа Процика. Саме він переконав юного бійця здобувати військову освіту.
У цій війні ми обов’язково переможемо, бо в нас немає іншого виходу, переконаний Герой України, який зараз не танцює, а воює за наше з вами мирне життя.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!