На хуторі біля села Кримне Старовижівського району Волині в родині Марії Білець почала оновлюватися стара іконка. Цей образ Божої Матінки лишився у спадок від польських панів! Жінці уже 70 років, та ніколи досі вона не бачила яскравих барв на ньому. А нещодавно почервоніли ризи та посвітліли лики Богородиці з Младенцем на руках.
Живе у панському маєтку
– Ця іконка лишилася від польських панів, – розповідає пані Марія. – Моя баба в одного служила, а тьотка доглядала його на старість.
Тим «паном» тут називають Федора Григорука. Він був управителем в кримненському маєтку панів Браницьких. Мав там добротну хату, поруч жили селяни, які наймалися на роботу. Серед них – і родина Марії Білець.
– Розумний був дядько Григорук, я його знала. Таку мав бібліотеку велику! І добрий був, не скупий – гарно платив, – згадує жінка. – Дітей не мав, його жінка молодою померла. Але при ньому жила жінчина сестра Таня, така нерозумна трохи. Він за нею доглядав. А вона ще і його пережила.
Кажуть, дожив старий Григорук до вісімдесяти літ. В останні роки його та Таню доглядала тітка Марії Білець. Коли чоловік помирав у 60-х роках минулого століття, все своє майно заповів їй. А вона (так життя склалося, що теж не мала власної сім’ї) переписала на племінницю Марію. Так жінка осіла на залишках панського маєтку.
Хата Григорука була на той час справді панською. У ній зберігалася величезна бібліотека. Книги випрошували у пані Марії різні дослідники, обіцяли потім все повернути, та від них давно ні слуху ні духу. Було чимало й іншого добра. Та майже все до тла знищила пожежа.
Біля груби спалахнули дитячі речі
– То було зимою, років вісімнадцять назад, – згадує Марія Білець. – Вдома осталась я з онуками. Все дитяче було біля груби, і воно вхопило. Ми вже спали. Але я проснулась і побачила дим. Дитей схопила і бігом понесла в кухню. А там мужик мій спав, Петро. Він схопив видро з водою, в дим зайшов і не вийшов…
Та страшна картина досі стоїть перед очима жінки. Тоді вона овдовіла. Обвуглене тіло Петра знайшли, коли вогонь згас. У долоні тримав міцно затиснутий шматок фіранки. Така висіла біля дверей в кімнаті. Очевидно, чоловік в останній момент вхопився за неї, намагаючись не впасти.
– Від хати нічого не осталося, тико один попіл, – каже жінка. – На згарищі знайшли лиш іконку і маленьку ложечку.
Малий Ісусик посвітлів найпершим
Жінка виносить з хати невеличкий образок. Видно, що донедавна він був геть темний. А тепер оновлюється. Малий Ісусик вже посвітлів, потроху «оживає» і лик Богородиці. Барвами наповнюються Їхні шати.
– Скільки себе помню, та іконка була така темна, як тут по краю. Що я вже її мила, що терла своєю латочкою. Нєа, ни грам не світліла. А десь після зимових свят дивлюся – вже троха видно. От би повністю оновилася! Так хочу, щоб була хороша. Але чи доживу?
Не так давно жінці вирізали гульку на нозі. Але вона не впадає у відчай. Каже, з Божою поміччю все буде добре.
А за нову хату низько кланяється всім, хто допомагав. Бо де б вдова дала раду сама побудуватися?! Так страшно на старість лишитися без даху над головою…
– Я за їх Богу молюся. Вельми дякую, що люди допомогли построїти хату. Хай би ніхто з них біди не знав!
Наталія КРАВЧУК
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!