Волинянин почав колоти свиней з 12 років
Волинь

Волинянин почав колоти свиней з 12 років

3 січня 2021, 09:58
0
0
Сподобалось?
0

Олександр Семенюк зі Старої Вижівки вже тридцять років коле свиней. У селі це вміння дуже затребуване, бо перед Різдвом та Пасхою з двору в двір пищить, чути смаленим і на всю вулицю пахне смаженою свіжиною.

Дідова наука

– Колоти свиней я навчався у свого діда Петра Яворського, коли мені було лише дванадцять, – розповідає Олександр Семенюк. – Справа ця непроста, годинами зігнутий стоїш у гумових чоботях на холоді, поки посмалиш тушку, а потім помиєш її та роздєлаєш. У діда був свій «ритуал». Заколов пацю – чарчина, посмалив – друга, помив – ще одна, розібрав – випивай, скільки понесеш. А одного разу заколов свиню, і з господарем пішли в хату пити першу чарку. Видно, дід промазав, бо льоха тим часом встала і попід тином пішла та впала у вигрібну яму!. Ледве дістали замурзану, смердючу. Хазяйка аж матюкалася. Більше свиней дід у неї не колов. А ще якось, поки він пив стограмівку, собака Кузя об’їв у кабана хвоста та вухо.

Була й інша історія. Господиня попросила діда: «Ой, не мийте тих лап, не мийте, я сама їм дам раду». Послухав. За традицією, згодом вона покликала коляра на кров’янку. «Я без ганука (онука – авт.) не піду», – відповів дід. Тому на те дійство пішов і Олександр. Сіли за стіл. Хазяйка поставила холодець. «А чому він такий чорний?» – не стримався дід. «Як лапи помив, так і їж», – почув у відповідь.

А ще Петро Яворський на свіжині завжди деінде ховав свою шапку, щоб наступного дня прийти по неї, насправді ж на поправку. Втім, хоч і любив прикластися до чарки, але пияком не був, інакше йому б не довіряли такої важливої справи.

– Коли просили забити свиню, то діда величали Петром Івановичем. А як той період минав, то Петром Рондликом. Прізвисько перейшло від його батька Івана, бо той чи то в ліс, чи на поле носив із собою рондлика – невеличку сковорідку на трьох ніжках, у якій смажив шкварки, котрі дуже любив. Він також був вправним колярем.

«Усіх моїх кабанів у колгосп не збереш»

Дідового «ритуалу» зі стограмами онук не перейняв, але самостійно колоти свиней Олександр почав у сімнадцять років. Спочатку витрачав на це шість годин, а з часом став справлятися за три. Щоб розділити тушку, чоловікові нині вистачає й пʼятнадцяти хвилин.

– І найбільшою пацею стала 340-кілограмова свиноматка у селі Галина Воля, їй було 19 років, – каже Олександр. – Хазяї тримали її так довго, бо двічі на рік роха поросилась і дуже добре гляділа приплід. Сало на ній виросло товщиною 22 сантиметри. Але, звичайно, краще, коли свиня важить 100–200 кілограмів. М’ясо свинки смачніше, ніж кабана.

Олександр розповідає, що смалити туші йому доводилося льоном, соломою, бензином, газом – чим ретельніше це зробиш, тим краще.

– А ще були такі села, де ніхто не вмів колоти свиней, – каже. – Я колись у Мизове попоїздив. Хоч кожна велика родина обов’язково мала свого коляра. А найсмачніше м’ясо – то шия, – стверджує Семенюк.

– Не філейка? – дивуюся.

– Вона суха, як лучина. Тут розклад такий: реберця – в борщ, лапки – в холодець, бочок – на коптіння, голова – на зельц, лопатка, стегна – на ковбасу. Загалом же свіжина – це парене, жарене і так шматками.

– А скільки свиней вже закололи? – запитую.

– У колгосп не збереш, – лаконічно відповів, і тут навряд чи варто щось додавати. Тим паче, що на носі Різдво, тож скоро починається сезон свіжини.

Наталія ЛЕГКА

На фото автора: Олександр СЕМЕНЮК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися