Волинянка Світлана Курбан із села Прилуцьке п'ять років займається ткацтвом – виготовляє килими, серветки, крайки та сумки. Творчу майстерню для дружини облаштував її чоловік Вадим Курбан.
Про це пише Суспільне.
Горище-майстерня – це і робоче місце, і закуток для відпочинку, розповідає майстриня. Більшу частину приміщення займає ткацький верстат, поруч розміщені полиці для готових виробів і ниток.
Використовує майстриня переважно бавовняні. Хоча дещо, каже, робить із шерстяних, додає і синтетичні нитки для міцності. На горищі власного будинку подружжя також створює м’які іграшки. Розповідає: ткати треба в гарному настрої, адже людська енергетика передається виробу.
Через карантин замовлень небагато. Раніше, говорить майстриня, продавала свої вироби на фестивалях, етноярмарках, вироби купували туристи з-за кордону. Зараз купують українці.
Із її слів, щоб сісти за верстат, потрібно підготувати нитки та правильно їх заправити. Сама ж майстриня купує нитки, але їх також доводиться готувати до роботи.
Відомою на все село ткалею була прабабуся, розповідає Світлана. Сама ж майстриня розпочинала навчання ткацтву на маленькому станку, який побачила в інтернеті. За декілька років роботи на невеликому станку, говорить жінка, зрозуміла, що потрібно купувати професійний ткацький верстат.
Полотно тчеться довго, каже Світлана Курбан. За день можна виготовити орієнтовно 20 сантиметрів. Килимок виготовляє з товстіших ниток, тому виткати за день може до метра виробу. Каже, найскладніше було зважитися виготовляти полотняну тканину.
У найближчих планах, говорить ткаля, удосконалити майстерню і проводити майстер-класи для усіх охочих.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!