Волинянці подарували кітель УПА з доларами
Волинь

Волинянці подарували кітель УПА з доларами

14 лютого, 15:52
0
0
Сподобалось?
0

Леонід Стречень родом з Краснодуб’я на Ковельщині, але мешкав у Львові. Він розшукував Людмилу Яцину з Журавлиного майже шістдесят років. Колись вони разом навчалися у старокошарській школі. Коли ж довідався, що Людмила Яцина, як і раніше, проживає у рідному селі на Старовижівщині, почав писати їй листи з теплими споминами про юнацьку дружбу, розповідав про те, що збирає матеріали про долю земляків, зокрема тих, хто воював у лавах УПА.

Збирав історію земляцтва усе життя

– Коли Людмили Яцини не стало, ми купили в її родичів (спадкоємців, бо в подружжя Яцин дітей не було) хату, – розповідає вчителька журавлинської школи Валентина Крючкова. – Взялися її впорядковувати, і натрапили в шухляді на листи від Леоніда Стреченя. А ще знайшли кітель УПА. Усе це передали в школу.

Кожен лист – уже історія. Між рядками і чисті юнацькі почуття, і розповіді про трагедію багатьох селянських родин. «Дуже хочу побачити ту гарну дівчину, – пише про Людмилу Іванівну Леонід Стречень у листі. – Я навіть пам’ятаю твою коротку суконку гранатового кольору… Так-так, я заглядався на тебе. Потім наші шляхи розійшлися. Я – у гімназію в Ковель, ти – в Шайно (нині Журавлине – авт.). І так до 1943-го. Восени того року я приїхав до Йосипа Станичного на збори УПА, що проводились для конспірації в молочарні. Але про тебе не довідався нічого».

З листів Леоніда Стреченя відомо, що автор в юності був учасником повстанського руху, побратимом Олексія Шума на псевдо «Вовчак» з Журавлиного. Згодом життя закинуло його до Львова. За часів незалежності України підготував близько 25 лекцій про повстанський рух, які читав у школах, в різних організаціях, у військових частинах.

У 1996 році пан Леонід організував зустріч гімназистів, з якими йому доводилося навчатися у Ковелі. Планував подібну в Кошарах. «Нас з Краснодуб’я ходило туди в школу троє, – пише Стречень, – я, Олексій Лесик і Григорій Левчук. Лесика розстріляли 10 березня 1944 року. Левчук відсидів 17 років і приїхав до мене у Львів. Допоміг йому влаштуватися на роботу. Євген Приступчук з Кругеля помер після сталінських таборів, його брат Степан загинув, Костя Пилипчук після таборів мешкав у Києві. Єврея Криштула розстріляли німці. Загинув і Євтухов з Калинівки. Олексій Столярчук живе в Польщі, бо пішов як поляк у польську армію, після війни приїхав і забрав молодших братів».

У жовтні 1998 року представники Львівського братства УПА, а з ними і Леонід Стречень, відвідали Колки, де у 1943–1944 роках була незалежна республіка. Пан Леонід підготував для них розповідь про земляка Олексія Шума. У листі до Людмили Іванівни він розпитує про священника, який служив у Журавлиному за Польщі: «Здається, його висвятили у 1942 році в Пінську на єпископа Полікарпа. Тоді висвятили їх декілька: ковельського з Благовіщенської церкви, Губу Івана з Шайна, архієпископа Никанора (Абрамовича) Мизового. Архієпископ Ігор (Іван Губа) похоронений на українському цвинтарі у США».

Зустрілися через 60 років

– Про Леніда Стреченя ми знаємо лише те, що був він чоловіком грамотним, але ким працював, невідомо. Людмила Яцина весь вік прожила в Журавлиному. Про зв’язок з упівцем не розповідала нікому, – згадує її односельчанка Алла Шух. – Працювала разом зі своїм чоловіком Миколою на колгоспній пасіці. Була дуже вправною господинею, пекла смачнючі пироги. Якось саме за цим заняттям я її й застала. «Їду завтра до Львова у гості, – щиро раділа. – Там мене Льоньо зустрічатиме». Йшлося про Стреченя. Повернулася через кілька днів щаслива. Шкільний товариш подарував жінці на згадку свій кітель УПА.

Наробив же він Людмилі Іванівні клопоту, коли знайшла в кишені Леонідові збереження. Видно, чоловік з радості забув, що ховав долари в кітелі. Звичайно, жінка йому гроші повернула.

– Людмила Яцина була дуже цікавою людиною, – згадує Валентина Крючкова. – Вправно шила, робила масаж, відводила животи. А ще важко було не помітити її патріотизму. Вона підтримувала українську церкву і палко агітувала на виборах за Костенка. Кажуть, що Леонід Стречень був її першим шкільним коханням.

«Нам би зустрітися і поговорити хоч би дві доби, не менше», – писав у листі до Людмили Яцини Леонід Стречень 27 жовтня 1996 року. Доля подарувала їм зустріч, про яку вони мріяли довгі шістдесят років. І напевне, сказали тоді одне одному все, що накопичилося за життя.

Наталія ЛЕГКА


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися