Кажуть, що вишиті ікони – то молитва без слів. Іноді вони можуть бути в житті рятівними. У цьому на власному прикладі переконалася жителька села Смідин на Старовижівщині Наталія Тарасіч.
Трагедія у свято
Серпневого вечора Наталія Тарасіч поверталася із сільського будинку культури разом з чоловіком та сестрою. Весело розмовляли, ділилися враженнями, як минуло храмове свято, не підозрюючи, що за якусь мить їхнє життя докорінно зміниться. Несподівано на молодих людей налетів автомобіль, і з тяжкими травмами 25-річну Наталю, яка постраждала найбільше, доправили в лікарню. Жінка пробула у лікарні п’ять місяців, ще довшим виявився реабілітаційний період. До того ж, Наталя втратила не лише здоров’я, а й можливість працювати бібліотекарем.
Жінка довго не могла ходити. А час тягнувся так повільно ще й тому, що не вдавалося тримати в руках голку. Наталя дивилася на власноруч вишиті ікони і просила в неба повернути надзвичайну радість, яку відчувала, схиляючись над згорточком білосніжної тканини. І Господь почув її молитви. Зламана, прооперована, загіпсована права рука нарешті почала слухатися майстриню: поклала один хрестик, за ним – другий, і ще, і ще…
– Вишиванням я рятувалася від болю та розробляла праву руку після відкритого перелому, – розповідає Наталія Тарасіч. – На перших порах бувало, що візьму полотно, порозмотую нитки і назад усе складаю. А потім пересилила себе. Знайомий батюшка з Ківерцівського району згодом сказав мені, що ті ікони, які я вишила до аварії, були для мене оберегом, завдяки їм я й на ноги стала. А згодом почала вишивати ще й картини.
Надихнув образ Богородиці з Немовлям
– Усе розпочалося задовго до трагедії, коли побачила в сусідки образ Богородиці з Немовлям. Захотілося й собі такий. У школі трохи захоплювалася вишиванням, а ще мама навчала, втім особливого значення цьому заняттю не надавала. Тож взяла у місцевого священника благословення і почала роботу. Через три місяці ікону освятили, – згадує моя співрозмовниця.
Нині у молодої майстрині зі Смідина багато власних робіт, половина з них – ікони. Іверський образ Божої Матері Наталя подарувала місцевій церкві. Як розповідає, вишивка дається їй легко як бісером, так і нитками. І залишається своєрідною молитвою без слів. А ще жінка вишиває сорочки, має більше двох десятків українських рушників.
– Весільні рушники в жодному разі не можна прикрашати квітами, там мають бути геометричні фігури, ромби. Не можна братися вагітній жінці за вишивання перед пологами, бо дитина буде обмотана пуповиною… І ще багато такого, чого іноді не можна й пояснити.
Наталія Тарасіч, котра нині працює землевпорядником у Смідинській ОТГ, жодного дня не може прожити без голки з ниткою. Від цього ремесла й набирається фізичних та духовних сил.
Наталія ЛЕГКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!