Часто старші люди говорять, що після виходу на пенсію час ніби зупиняється. Вони не знають, чим зайнятися, щоб і самим цікаво було, і користь іншим приносити. Надія Петрівна Муравець зі Штуня на Любомльщині таких проблем не має, хоча їй уже майже 89 років.
Життя Надії Петрівни було таким же важким, як і у всього її покоління: дитинство, обпалене війною, важка праця у колгоспі.
Заміж вийшла рано, ще й 16 літ не мала. Народилися син Петро і донечка Євгенія. Побудували з чоловіком хату і дали дітям освіту. Син отримав спеціальність столяра, а донька – продавця. Уже діждалася не тільки внуків, яких п’ятеро, а й правнуків – їх восьмеро.
Два роки, вже 80-річною, їздила з внучкою у Польщу. Усе життя любила працювати за швейною машинкою. І тепер Надія Петрівна знайшла собі захоплення для душі – майстерно творить барвисті «кружечки-килимки», бо не може сидіти без діла.
– Я нашила їх уже всім родичам. Навіть замовлення приймаю. Попрошу, щоб купили різнокольорових стрічок і недорогого одягу, та й працюю помаленьку. Люблю підбирати кольори і творити гарні узори. Як бачу, що не вистачає якогось, то можу всю ніч думати, що б то порізати на шматочки.
Дай Бог кожному, доживши до такого поважного віку, не розчаровуватися в буденних негараздах, а тішитися кожним прожитим днем і приносити користь людям.
Ірина МАЇЛО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!