Листівки з таким закликом розклеїли у Луцьку біля обкому партії
Чимало засекречених фактів минулої комуністичної епохи стають нині відомими. Попри репресії, у радянські часи звичайні люди чинили опір тоталітарному режиму різними методами. Галузевий державний архів Служби безпеки України оприлюднив 253 документи, які опубліковані у збірнику «Політичні протести й інакодумство в Україні (1960–1990 роки)». Мою увагу під грифом «Таємно» привернуло «Інформаційне повідомлення до ЦК КПУ про виявлення листівок у м. Луцьку», датоване 2 квітня 1984 року і підписане головою Комітету державної безпеки УРСР Степаном Мухою.
У секретному документі, зокрема, йдеться:
«...1 квітня 1984 року о 9-й і 19-й годинах на вхідних дверях обласного управління лісового господарства й у телефонній будці (розташованій по вулиці Леніна) виявлено приклеєними аналогічні за змістом дві листівки із закликом до збройної боротьби за «волю України». Текст виконаний у віршованій формі друкованими від руки літерами під копірку. УКДБ вжито заходів до встановлення виконавця листівок. КДБ УРСР розшук узято на контроль. КДБ СРСР і обкому Компартії України повідомлено».
У додатку до інформаційного повідомлення подано текст вірша. Невідомий автор радить: «Боротись українцям, виганяти всіх чужинців». Інакше: «Як ми будемо терпіти, то зганьбимось навіки», «Треба взяти зброю в руки, щоб не мучилися внуки!»
На документі дві резолюції: «Підлягає поверненню» і «Розіслано членам і кандидатам у члени Політбюро ЦК КП України».
Такі листівки стали найпоширенішою формою протесту. А потрапляли в КДБ від окремих «пильних» громадян. Вони були написані від руки з примітивною конспірацією – друкованими літерами – і свідчили про поширення інакодумства у країні, яка будує «комуністичне майбутнє». Звичайно, реальної загрози для тоталітарної держави такий самвидав не становив. Але 37 років тому луцьким кадебістам у день сміху було зовсім невесело. Нам нині важко уявити, як реагувала тодішня комуністична влада на таку антирадянську акцію в центрі Луцька, майже через дорогу від обкому партії. Це ж яким треба бути безшабашним та відчайдушним, щоб клеїти прокламації на вулиці Леніна, нині це проспект Волі! За такий націоналістичний протест і заклик до збройної боротьби проти найгуманнішого у світі ладу людина могла отримати серйозний тюремний термін.
Старше покоління ще добре пам’ятає, що першим секретарем Волинського обкому партії тоді став Зіновій Ковальчук. Його призначили у січні 1984-го замість переведеного у Чернігів Леоніда Палажченка. А ЦК Компартії України очолював тоді Володимир Щербицький.
Було б цікаво написати продовження цієї історії. Наскільки я зрозумів, автора націоналістичної віршованої листівки так і не знайшли. Можливо, хтось з волинян знає того сміливця, який поставив на ноги всіх кадебістів Волині та їхніх стукачів 1 квітня 1984 року. А може, й сам дисидент ще живий. Думаю, пам’ятають про цей випадок і колишні чекісти, котрі шукали борця за волю України. Будемо вдячні за будь-яку інформацію.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!