Ідея відвідати зону відчуження не покидала мене багато років. Особливо захотілось побувати там після перегляду американського серіалу «Чорнобиль», який прогримів на весь світ. Ні, не заради цікавості, гострих відчуттів чи пригод, а щоб на власні очі побачити там життя і страшну сторінку нашої історії, наслідки найбільшої ядерної катастрофи за всю історію атомної енергетики.
Звідси російський опозиціонер Навальний
Ознайомлення із зоною відчуження почалося з відвідування колись найбільшого села Чорнобильського району Залісся з трьохтисячним населенням. Враження гнітюче: похилені та порослі мохом хатинки, які ніби визирають з чагарників, занедбані будівлі, деінде покинуті авто… У 2015 році померла остання мешканка-«самопоселенка» села.
Завершальною локацією у Заліссі був меморіал учасників Другої світової війни. На одній з багатьох плит гід звернув нашу увагу на декілька викарбуваних підряд прізвищ «Навальний». Пращури того самого російського опозиціонера Олексія Навального жили тут і деякі загинули під час війни. Пізніше дізналася, що до 1986 року більшість його родичів проживали в Чорнобильському районі, де кожне літо проводив і сам Олексій. У Заліссі народився та закінчив школу його батько.
Ті, що врятували світ
Зараз місто Чорнобиль є адміністративним центром зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення. Воно має статус вахтового селища, де мешкають близько 3000 осіб персоналу та близько 100 самопереселенців. Тут розташовані офіси і представництва різних підприємств, діють будинок культури, церква, лікарня, автовокзал, пошта, магазини та декілька готелів. У місцевих гуртожитках вахтовим методом живуть працівники зони.
На вулицях міста не гамірно. Біля магазину, де ми зупинилися, я бачила поодиноких людей та кілька машин, що проїжджали повз. Порадували око собаки-дворняжки (досить вгодовані).
Закарбувався в пам’яті меморіал «Тим, хто врятував світ», який був тоді на реставрації. Його побудували самі ліквідатори. Важко навіть уявити, що вони пережили.
Також побачила техніку, яка працювала для ліквідації наслідків вибуху – бульдозери, бронетранспортери, вантажівки.
Вразила й Свято-Іллінська церква, збудована у другій половині XIX століття. Богослужіння в ній були відновлені наприкінці 1990 року.
Цікаво, що хвиля радіації її майже не зачепила!
Прип’ять
Дорогою в місто ми побували у селі Копачі. Найбільше мене вразив дитячий садочок. Від побаченого крізь вікно (адже в жодну будівлю заходити не можна) у мене сльози на очі навернулися: облуплені стіни, іржаві ліжечка, вицвілі дитячі малюнки та журнали, покинуті ляльки.
Дорога у місто Прип’ять пролягає через невеликий міст. В народі його охрестили «мостом смерті». Існує декілька легенд, чому він так називається. Одна з них розповідає, що коли сталася трагедія на Чорнобильській АЕС, містяни, які ще не знали про смертельну небезпеку радіації, з цікавістю спостерігали за палаючим реактором. Саме від нього й отримали дуже високі дози радіації. Інша ж свідчить про те, що міст досить вузький, і на ньому трапилося дуже багато автотрощ.
Саме місто Прип’ять зустріло нас сонечком і туманом. Тільки зараз я відчула, що знаходжуся у місті-привиді. Почуття були змішаними. З одного боку туристи, які групами снують туди-сюди, з іншого – всепоглинаюча тиша та дуже чисте повітря.
Будинок культури «Енергетик», готель «Полісся», парк атракціонів з легендарним «Чортовим колесом», стадіон, який так і не встигли добудувати, багатоповерхівки, які ніби дивляться на тебе своїми чорними вікнами-очами. Все це нині заросло чагарниками.
Впродовж усієї екскурсії по Прип’яті мене не покидало відчуття присутності ворога, який ніби дихає мені в потилицю. Його не можна торкнутися і побачити, не можна відчути. Цей ворог – радіація. Але зараз, якщо дотримуватись усіх інструкцій, ймовірність підхопити небезпечну дозу є мізерною.
Перед останньою, головною локацією, ми годували з мосту над охолоджувальним каналом ЧАЕС знаменитих сомів – найбільші важать 70–100 кілограмів. Також там водиться багато язів. Вода під нами просто вирувала від цих риб. Коли запитала гіда, чи, бува, не радіація допомогла їм так підрости, він усміхнувся. Просто їх ніхто не виловлював після аварії. Такі собі старожили. Без людини природа почала тут відроджуватися.
«Арка»
Наймоторошнішим та одночасно величним місцем у Прип’яті є ЧАЕС, третій енергоблок якої був зупинений 15 грудня 2000 року. Четвертий наразі накритий новою спорудою під назвою «Арка». Він має прослужити мінімум сто років. Розмір його основи становить 260 на 165 метрів, а висота 110! Страшно подумати, що під ним знаходиться старий саркофаг та зруйнований реактор. Біля нього розташований адміністративний корпус, де працюють люди, та КПП. Газони підстрижені, ростуть ялинки. Складно навіть уявити, що тут трапилася така масштабна катастрофа! Трошки далі знаходиться меморіальний комплекс в пам’ять про загиблих при ліквідації аварії на ЧАЕС «Життя заради життя». Всього три слова, а який у них закладений зміст… Складно передати, що я відчула, стоячи перед плитами з прізвищами загиблих героїв-ліквідаторів. Вони віддали свої життя заради наших. Не забуваймо!
Але треба рухатися далі…
«Дуга»
Ще однією грандіозною спорудою у зоні відчуження є горизонтальна радіолокаційна станція «Дуга» (або об’єкт «Чорнобиль-2») для раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет. Це кінцева точка нашої екскурсії.
Перші випробування радара провели у 1979 році, а у 1982-му після усунення недоліків взяли у дослідну експлуатацію. 26 квітня 1986 року близько 11-ї ранку у зв’язку з аварією на ЧАЕС станція була зупинена. Так і стоїть безмовним свідком тогочасних трагічних подій.
Описати словами всю велич цього радара досить складно. Висота щогли великої антени становить приблизно 150 метрів, а довжина, за різними даними, від 300 до 500 метрів. Другий радар трохи скромніший: близько 250 м у довжину і до 100 м у висоту. Навколо «Дуги» побудували спеціальне містечко, мешканці якого (понад 1000 жителів) обслуговували цей об’єкт. Воно було повністю засекреченим, як і сам радар, та не значилося на жодній мапі світу.
Юлія ЄРМАКОВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!