Храм святої Параскеви села Ратнів Луцького району відрізняється від інших не лише своїм зовнішнім виглядом. Він дійсно величний, білосніжний. Здається, що своїми білими куполами тримає небо. Цей храм став духовним осередком не лише одного села, а й центром повернення в Україну давніх рукописних раритетів. Звісно ж, у копіях. Більшість оригіналів зі 128 рукописних видатних українських пам’яток зберігаються за кордоном, переважно в Росії.
Давніше за Пересопницьке Євангеліє
Настоятель ратнівського храму архімандрит Онуфрій (Куц) цікавився історією луцьких монастирів. Свого часу досліджуючи нині не існуючу Красносільську обитель, він звернув увагу на її рукописну святиню – Луцьке Євангеліє. Це одна з найдавніших богослужбових книг України, що збереглася до наших днів, написана ще у XIV столітті. Тобто вона «старіша» на дві сотні років за Пересопницьке Євангеліє. Було відомо, що манускрипт знаходиться у Москві, в державній бібліотеці, але ніхто раніше не додумався попросити його скопіювати. З ідеєю поїхати у московську бібліотеку отець Онуфрій прийшов до нині покійного митрополита Луцького і Волинського Ніфонта.
– Владика не лише підтримав і благословив, а ми разом поїхали у Москву, зустрілися з директором бібліотеки Олександром Віслим. Він показав нам волинську святиню. Ми могли її побачити, погортати. Сказали, що хочемо перевидати цей скарб, і отримали дозвіл, – згадує отець Онуфрій. – Луцьке Євангеліє дуже гарно оздоблене. Крім того, воно містить вкраплення українських слів. Читаєш і дивуєшся.
– Мене особисто втішає, що коли відкриєш сторінки, тут жодної правки. Сучасна друкована література – це помилка на помилці. А це ж рукопис. Яке мало бути терпіння у тої людини, глибоко любляче християнське серце, що з любов’ю виводило кожну літеру у цій Святій Книзі. Їй уже майже 700 років, – з благоговінням говорив про видану книгу владика Ніфонт.
Сьогодні отець Онуфрій розповідає, що до того, аби книга побачила світ, долучилося дуже багато людей: науковців, меценатів, київське видавництво «Горобець». Вони багато попрацювали над тим, аби факсимільна копія була максимально наближена до оригіналу. Вона вийшла накладом у тисячу примірників і надрукована на шведському папері, який нагадує пергамент. Цього року минає 10 літ, як українські вчені мають змогу її досліджувати.
Флорентійська знахідка ще й допомогла встановити точний рік смерті князя Любарта
Наступною великою працею було видання Луцького псалтиря. Ця книга була написана 1384 року. Як вважають дослідники, до роковин смерті правителя Волинської держави великого князя Дмитрія-Любарта. Її замовили його сини, а писав настоятель луцького Катерининського храму отець Іван. У післямові він дав коротку характеристику ситуації, яка склалася на Волині після смерті її захисника. Тож є усі підстави вважати рукопис не лише богослужбовою книгою, а й літописом тих часів. У пам’ять про князя збірник псалмів було передано розташованому в замку Любарта собору Іоанна Богослова. Його щоденно читали за упокій душі Дмитрія-Любарта. Протягом шести століть сліди Луцького псалтиря були загублені. Як зазначив науковець В’ячеслав Корнієнко, він в Україні не був відомий і у вітчизняних дослідженнях не згадувався. Знали тільки, що на Волині рукопис перебував до ХVII століття, останнє його місце – село Ізов Устилузької громади. Він виринає аж у 1954 році у дослідженнях італійця Карло Вердіані. Як виявилося, з 1932 року старовинний псалтир зберігається у бібліотеці Лоренцо Медичі в італійській Флоренції і там значиться як флорентійський. Завдяки науковим розвідкам отця Онуфрія вдалося встановити, що саме цей манускрипт і є розшукуваним Луцьким палтирем. Тож у Флоренцію з благословення владики Ніфонта поїхали представники Волинської єпархії Української Православної Церкви. Серед них був і архімандрит Онуфрій. Фінансово ж допоміг організувати поїздку та оплатити фотокопію керівник СГПП «Рать» Віктор Шумський.
– Я його точно міг впізнати, бо знав, що написано на останній сторінці, – усміхаючись, каже священник. – Там було коротке резюме писаря. Неймовірні відчуття, коли взяв псалтир до рук. Це дійсно сенсаційна знахідка. Хоча б тому, що з її допомогою могли встановити точний рік смерті князя Любарта – 1383.
Видали ж унікальну книгу коштами благодійного фонду покійного Бориса Клімчука «Рідна Волинь».
Волинське Євангеліє написано літерами у півтора міліметра
За ініціативи отця Онуфрія були видані також факсимільні копії Холмського і Лавришівського Євангелій. Одне зберігається у Державній бібліотеці Москви, інше – у музеї Чарторийських у Кракові. На черзі – Галицько-Волинське Євангеліє, написане в XII–XIII століттях. Його оригінал зберігається у Третьяковській галереї Москви.
– Книга є унікальним шедевром мініатюрного письма, розмір її 18 на 15 сантиметрів. Якщо відняти десь по сантиметру з країв, то можна лише уявити, наскільки філігранна робота майстра! Висота літер – всього півтора міліметра. Неймовірно! Це ж яке століття! – із захопленням розповідає отець Онуфрій. – Вчений Яким Запаско, який усе своє життя досліджував давні книги, припустив, що Волинське Євангеліє написане у книгописній майстерні князя Володимира Васильковича у Володимирі-Волинському. Там вміщено ще чотири мініатюри євангелістів, виконані у візантійському стилі. Досі у нас не було опубліковано жодної сторінки з цього Євангелія. Уже згадуваний мною дослідник Яким Запаско ніколи не бачив, як воно виглядає, бо ця пам’ятка знаходилася на «особом хранении». І коли Луцьке та Холмське Євангеліє, Луцький псалтир я міг взяти до рук, погортати, то Волинське Євангеліє нам показував музейний працівник і гортав його сторінки у білих рукавичках. Буквально днями ми отримали з Третяковки скани цієї безцінної книги. Дуже сподіваємося, що і її з Божою поміччю та підтримкою жертводавців буде видано.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!