Твори Миколи Гапонюка із села Лички Ківерцівської громади Луцького району виконують у дитячих садках, на весіллях та на мистецьких фестивалях. 63-річний композитор грає на десяти музичних інструментах, але досі виступає з баяном, якого йому у 12 літ подарувала бабуся.
Один з найяскравіших спогадів дитинства пана Миколи – виступ самодіяльних троїстих музик: його батько Василь Гапонюк – гармоніст, Петро Веселуха на прізвисько Капрал (служив ще у польській армії) грав на скрипці, а батьків кум Володимир Гапонюк – на бубні. Хлопчина виростав у такому середовищі, то хіба можна було обрати якусь іншу професію. Ще у школу не ходив, але вже мріяв стати музикантом.
– Тато грав на гармошці, але мені цей інструмент не подобався, – пригадує пан Микола. – Тоді баба Катя у Колках на базарі за 50 карбованців (чималі гроші на той час), купила справжній концертний баян «Полісся». Він понад 50 літ справно мені служить та досі прекрасно звучить. Бабусі немає на світі, але коли граю, то завжди її згадую.
На вступних іспитах до Луцького культосвітнього училища сільський хлопчина віртуозно виконав на баяні «Сонатину» італійського композитора Муціо Клементі. За час навчання наполегливий та обдарований Микола Гапонюк навчився грати на десяти музичних інструментах. Уже на третьому курсі студенти «кулька» грали у Рожищі в ресторані «Стир». Непогано заробляли собі на життя та вдосконалювали майстерність.
– Нині неможливо порахувати, на скількох весіллях мені довелося грати, – усміхається композитор. – У 1978 році створили вокально-інструментальний ансамбль «Спектр». Працювали у трьох областях: Волинській, Рівненській та Львівській.
У житті музиканта Миколи Гапонюка траплялося чимало кумедних випадків.
– Старше покоління добре пам’ятає, як у часи горбачовської перебудови – у 1980-і – стали проводити показові безалкогольні весілля, – пригадує композитор. – Якось наш ансамбль грав на такій дефіляді в селі Озеро Ківерцівського району. Усе дуже серйозно, під контролем райкому партії – «тверезе» комсомольське весілля знімало телебачення: оператори, журналісти. Весь прикол у тому, що на столах справді не було спиртного – тільки солодка вода та компот. Спочатку всі гості за столами з пісними обличчями сиділи чинно-благородно. Я звернув увагу, що люди дуже часто стали один за одним виходити нібито «до вітру», особливо чоловіки. Коли поверталися, то одразу починали з апетитом їсти. А секрет простий – за хлівом стояв бідон із самогонкою. Вийдуть, «шарпнуть» пару стопок – і бігом повертаються закушувати. Тільки коли телевізійники поїхали, «загуло», заспівало й затанцювало справжнє волинське весілля: з дружбою, з чаркою та короваєм, який ділили до світанку.
Микола Гапонюк працював на різних посадах у закладах культури Ківерцівського району. Коли учителював у Тростянецькій школі, то довелося стати композитором. Він пригадує, що музику почав писати у 45 років. Проводили свята з учнями, але у сценаріях, які готували вчителі, часто були слова пісень без музики. І він взявся сам її створювати. Перша його збірка «Неповторна мить» вийшла у 2003 році. Перед тим музикант познайомився з журналістом Сергієм Цюрицем, який став літературним редактором його книг. Творчий доробок композитора використовують і добре знають колеги у багатьох волинських школах та дитячих садках, адже він написав понад 250 пісень для малюків та молодших школярів. Сільський музика уже видав 17 збірок – це понад 1300 пісень на слова волинських поетів Олександра Богачука, Петра Маха, Миколи Гаврилюка, Миколи Миценка та багатьох інших поетів. Ще вісім книг з піснями та нотами підготовлено до друку.
– Кілька років тому я завершив величезну працю – підготував до друку солідне видання майже на 300 сторінок і понад 100 фотографій: історія духових оркестрів у навколишніх селах – з ХІХ століття і до нашого часу, – додає пан Микола.
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!