У народі звикли думати, якщо дитячий хірург – то тільки скальпель у руці, операція і реанімація. І якщо, тьху-тьху, з дитям все добре – забуваємо і не згадуємо. Лікар-хірург вищої кваліфікації, медичний директор з хірургічної роботи Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання Ігор Дородних пояснює, що так думати – хибно. Адже хірург для діток – це той самий лікар-педіатр чи терапевт, який до того ж вміє оперувати.
Болить живіт – бігом до лікаря
– В дитячій хірургії немає такого вузького поділу, як в дорослій, – каже Ігор Леонідович. – Ми повинні вміти прооперувати дитину від маківки голови до кінчиків пальців. Але все ж робота хірурга в більшості своїй проходить за межами операційної. Наприклад, черговий хірург на приймальному відділенні за день оглядає від 10 до 20 дітей, яких привезли з гострими болями в животі. Але серед тих десяти діток на операційний стіл може потрапити один-двоє, решті хірургічні втручання зовсім не потрібні.
Найчастіша патологія, з якою стикаються дитячі хірурги, це, звісно ж, апендицит. Переважно це діти віком від трьох до семи років. Але Ігор Леонідович відразу застерігає не розслаблятися. Бо привозять до них із запаленням апендикса навіть місячних малюків. Так, це рідкісні випадки, але вони бувають. Щорічно – кілька таких діток. І дуже сумно, що про цей факт – апендицит буває й у немовлят – забувають і лікарі-педіатри. Нерідко пропускають небезпечні симптоми, починають лікувати болі у животику суспензіями. І тоді діти поступають з перитонітами, коли апендицит лопає. А це вже складна обширна операція з реанімацією, дренуванням черевної порожнини, з масивною антибіотикотерапією між життям і смертю.
– Будь-які болі в животі у вашої дитини протягом кількох годин поспіль вказують на те, що треба їхати в лікарню, – наголошує Ігор Леонідович. – Сидіти і чекати не потрібно. Симптоми у малюків до року дуже специфічні – дитя згортається калачиком, притискає ніжки до живота, а намагаючись змінити положення – стає неспокійним. Вираз обличчя – зболений, натискання на живіт викликає біль. У старших дітей може бути ще й висока температура, млявість, сухий язик, обкладений нальотом. Апендицит ще й може маскуватися під інші хвороби. Наприклад, під ту ж кишкову інфекцію з блювотою, проносом і високою температурою. Батьки думають – отруївся, і починають лікувати. А через три дні – перитоніт. Також у дітей дуже часто спостерігається нестандартне розміщення апендиксу, і тоді болі при його запаленні можуть бути не такі виражені: поболіло і перестало, а процес тим часом йде і розвивається. Тож болить живіт – бігом до лікаря!
Вроджена вада може проявитися і в рік, і у шість
Дуже важливо не забувати батькам приводити свою дитину на планові огляди до хірурга в місяць, три, шість, потім у рік, три і шість років. Під час цих візитів виявляється найосновніший кістяк вроджених патологій. Бо не всі вони дають про себе знати від народження. Наприклад, вроджені вади кишківника, що проявляються постійними запорами або діареєю, можуть діагностувати і в три-чотири роки. Або та ж кила (грижа) пупкова, пахвинна чи білої лінії живота. Коли у річного малюка знаходять килу, хибно думати, що це він «накричав». Це 100% вроджена вада, яка проявила себе лише тепер.
– У хлопчиків хірурги перевіряють яєчка на водянку, крипторхизм (неопущення яєчка в калитку (мошонку), – роз’яснює лікар-хірург. – Усі вони потребують оперативного втручання, і чим раніше, тим краще. Наприклад, неопущення яєчка. Ще років п’ять тому нам привозили із цією проблемою вже старшеньких дітей, і це була катастрофа. Тепер, завдяки співпраці і роботі сімейних лікарів та педіатрів – крипторхизм після року життя трапляється в поодиноких випадках. Якщо ходити на планові огляди до хірургів, то цю проблему обов’язково мають виявити – і до року хлопчика прооперують без будь-яких наслідків в подальшому. Бо у майбутньому це може стати причиною безпліддя чоловіка та появи злоякісних пухлин яєчок.
По суті, ми пройшлися лише по вершечках хвороб дитячої хірургії. Найосновніших, тих, що у всіх на вустах. Ігор Дородних ще раз наголошує не пропускати планові огляди у лікарів і зауважує, що не потрібно боятися зайвий раз проконсультуватися із вузьким спеціалістом.
– Якщо у батьків з’явилися сумніви у поставленому діагнозі чи їх щось турбує – не бійтеся їхати на прийом. Єдине, що теперішня реформа вимагає, – взяти у педіатра чи сімейного лікаря електронне направлення. Далі телефонуєте в лікарню (в інтернеті є номери кол-центру), питаєте, коли приймає той чи інший потрібний вам спеціаліст, і записуєтеся до нього на прийом. Все вже відпрацьовано і налагоджено.
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!