Нестор Бурчак – луцький ректор, якого любили прості люди
Волинь

Нестор Бурчак – луцький ректор, якого любили прості люди

31 липня 2021, 21:02
0
0
Сподобалось?
0

27 липня 2021 року колишньому ректору Луцького педінституту Нестору Володимировичу Бурчаку виповнилось би 90 років. І хоч родом він із Золочівського району Львівської області, та більшого патріота Луцька й Волині годі пошукати.

Нам дуже пощастило, що у далекому 1953 році після закінчення курсів з підготовки викладачів суспільних наук Київського університету за направленням Міністерства освіти України він потрапив у Луцьк. Тут пройшов шлях від асистента до ректора Луцького педінституту. Він надзвичайно багато зробив для Лесиного вишу.

Нестор Володимирович – унікальний керівник. Для нього були всі рівними: що професор, що техпрацівник. Він усіх знав поіменно. Як ішов по коридору – невеличкий, щупленький, завжди охайний, у напрасованій сорочці, – кожного зачепить, спитає як справи, вислухає. Завжди вмів пошкодувати і поспівчувати, дбав про простих людей. Показовий такий приклад: у старому корпусі взимку холодно, чергова сиділа просто у фойє на кріслі. Нестор Володимирович, як це побачив, тут же дав вказівку обладнати куточок, аби було затишніше. І до сьогодні цей куточок там є.  

Як керівник Нестор Володимирович ніколи не приймав одноосібних рішень, завжди радився. Якщо хтось проштрафився, привселюдно не влаштовував розбірки. Викликав до себе в кабінет на індивідуальну розмову. Про що там йшлося – ніхто не знав.

Нестор Бурчак неймовірно багато зробив для розвитку Луцького педінституту. При ньому відбувалося будівництво нового корпусу, гуртожитку. Звести окреме приміщення для бібліотеки, їдальні – це його ідея. І навіть проєктно-кошторисна документація уже була виготовлена.  

Студенти його просто обожнювали. Він підтримував дітей з простих сімей. Будучи ректором, жодного разу не передоручив аспіранту провести замість нього лекцію. Вмів дуже цікаво і просто розповісти про складну науку економіку. Це підтверджує і 92-річна колишня вчителька Рудко-Козинської школи колишнього Рожищенського району Ніна Василівна Яцюк. Вона досі пам’ятає, як побачила в аудиторії на викладацькому місці худенького, невеличкого зросту юнака. Подумала, що то хлопець-однокурсник, тож пожартувала з ним. Юнак же знітився і продовжив лекцію. «Він був дуже вимогливим, але справедливим, – каже Ніна Василівна. – Його предмет студенти здавали на «4» і «5».  

А ще Нестор Володимирович навіть у комуністичні 70-80-ті роки був дуже проукраїнським. Уже тоді ходив у вишиванці. Це нині то норма, а тоді було рідкістю. Дбав про розвиток художньої самодіяльності. При ньому у нас було п’ять колективів, які мали звання «народних».

Вважав, що на кожному факультеті має бути свій музей. Археології на історичному, геологічний на географічному, Лесі Українки на філологічному.

Як ніхто, наш ректор вмів організувати дозвілля. При ньому були започатковані дні здоров’я, екскурсії, поїздки на Світязь. Це неабияк згуртовувало колектив. Просто міг підійти в кінці важкого робочого дня і запропонувати поїхати у сад в Липинах подихати свіжим повітрям і з’їсти яблуко. Чи до «кривої» берези біля Кульчина. Він так називав дерево, яке росло у вигляді вигнутої арки. Взагалі, що стосується природи, він знав усе: де найбільш рясно цвітуть конвалії, де найкраще співає соловейко, де найбільше розливається Стир. Якось у Лопатені у музеї партизанської слави була зустріч. Коли всі розійшлися, Нестор Володимирович прямо у рову за пів години карасів наловив. 

Сьогодні можна лише дивуватися, як у 80-х роках Нестор Бурчак міг дивитися у майбутнє. Ще тоді він говорив, що у Луцьку має бути класичний університет. Усі думали, що це лише мрія. До її здійснення він не дожив декілька років. Уже після смерті отримав і звання професора. Про те, як його всі любили, поважали і цінували свідчить, скільки людей прийшло на останнє прощання. Таких велелюдних похорон Луцьк тоді ще не бачив.

Низький уклін його Імені, його Таланту, йому – ЛЮДИНІ!

Віримо, що на тому клаптику волинської землі, яка навіки його прийняла, завжди будуть плакати й молитися люди.

Сподвижники ректора Нестора Бурчака

Геннадій БОНДАРЕНКО, 
Євгенія ДУРМАНЕНКО,
Валентина ІЛЛЯШЕНКО,
Ганна МАСЛАЙ,Марія ТАРАСЮК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися