Мешканка селища Любешів Ганна Степанівна Кух вирощує квіти та декоративні рослини. Потрапивши на її подвір’я, відразу відчуваєш неймовірний аромат квітів. Тут вони цвітуть від ранньої весни до пізньої осені.
Сама вона родом із Деревка. Там пройшли миті її безтурботного дитинства та прекрасної юності, пише газета "Нове Життя".
«У перший клас я пішла ще в п’ять років. Адже моя старша сестра ходила до школи, і я помаленьку біля неї вчилася читати, писати. Пам’ятаю: в першу чверть піду і стану під дверима класу, бо ж не дозволяли заходити – замала ще. А от уже в другу чверть мені дозволили повноцінно стати школяркою», – пригадує жінка.
Наука Ганні Степанівні завжди давалася легко. Після закінчення восьми класів школи вступила до Камінь-Каширського медичного училища. Затим шістнадцятирічну дівчину відразу ж направили на роботу. По розподілу мала їхати до далекої та невідомої Дніпропетровщини, але батьки не відпустили. Тож влаштувалася акушеркою у фельдшерський пункт Великого Куреня. Саме із цього моменту розпочалася її трудова стежина, яка тісно переплітається із медициною та біологічною наукою. Окрім того, саме це село стало місцем знайомства із майбутнім чоловіком, спостерігачем їхніх закоханих поглядів та серйозних намірів про одруження.
«Деякий час працювала фельдшером у Проходах, проте не полишала бажання здобути вищу освіту. Тож у 1973 році стала студенткою біологічного факультету Львівського університету. А потім заміж вийшла. Мій чоловік відразу вирішив будуватися у Любешові. Й коли ми вже перебралися до власної домівки, я працювала медичною сестрою Любешівської лікарні», – розповідає Ганна Степанівна.
Після закінчення університету вона пішла працювати в лабораторію санстанції. То був «найтиражніший» запис у її трудовій книжці. Адже цій установі жінка присвятила більше тридцяти років, трудилася там аж до виходу на заслужений відпочинок. І, власне, відтоді й розпочалася її «дружба» із квітами. От тільки за роки вже давно вона переросла у Ганни Степанівни в закоханість. «Колись квітів особливих і не було. Сіяли айстри, чорнобривці. Кущ півоній, пам’ятаю, у когось попросила, то так на одному місці він років сорок ріс. Але потім стала цікавитися, вивчати, досліджувати. Та ж у мене ще й усі сусіди – неабиякі квітникарі. Тому відколи освоїла комп’ютер, інтернет, відразу почала активно займатися цієї справою», – пригадує початок свого квітникарства жінка.
Спочатку зацікавилася вона кульковидними хризантемами. І тепер має Ганна Кух вдосталь цих квітів різних кольорів. Тому радо й ділиться ними з іншими. «Не варто, аби кущ хризантеми був дуже великим. Адже він постійно потребує омолодження. Тому не слід боятися його розділювати. І це стосується не лише хризантем. Бо ж, як показує досвід, кожна квітка не може рости сама по собі. Навіть багаторічна. Вона любить, щоб через кілька років її розсадили, омолодили. Наприклад, гіацинти потрібно пересаджувати раз у два-три роки, сортові тюльпани – щороку», – ділиться досвідом Ганна Степанівна.
Загалом же клопотів із квітами є багато. Адже варто кожній рослинці приділити чимало уваги та часу: прополювати, регулярно поливати, підживлювати тощо. Для удобрення квітникарка використовує настій перегною та нітроамофоску. Також весною обсипає свої насадження попелом, особливо іриси.
Отож від самої весни на подвір’ї Кухів скрізь заквітчано. Спочатку розквітають крокуси, затим тюльпани, мускарі різних сортів, гіацинти, іриси, півонії, лілії та хризантеми. І це далеко не повний перелік краси, яку плекають дбайливі руки Ганни Степанівни. Адже росте тут чимало декоративних зелених насаджень. Серед улюблених – хости, вейгела, дейція… «Спочатку пробувала пасинкувати самшит. От таке мені було цікаво. І все вдалося. В цьому не виявилося жодної складності. Також уже пробую пасинкувати дейцію, вейгелу. Маю для цього невеличкий парничок, який змайстрував чоловік», – розповідає жінка.
Та все ж є в квітникарки і фаворити. Це – лілії. Вона обожнює їхній аромат та привабливий вигляд. Неабияк імпонують їй також сортові гортенізії. Щоправда, їх придбала не так давно, тому кущі поки що зовсім молоденькі. А ще мріє про різні сорти клематису. Адже він по-своєму прекрасний.
Тож кожен новий день у Ганни Степанівни розпочинається із прогулянки подвір’ям, навідуванням до своїх підопічних – квітів. «Просинаюся о п’ятій чи пів на шосту ранку й відразу виходжу на вулицю. Повітря таке свіженьке, сонце красиво сходить... Саме в цей ранковий благодатний час люблю прогулятися подвір’ям. Позаглядаю під кожен кущик, кожну квітку, роздивлюся кожен бутон. І радію від цього», – каже Ганна Кух.
Виявляється, любов до квітів у неї була завжди. Тільки раніше вона їх та різні орнаменти вимальовувала хрестиком на полотні. Рушники, картини, сорочки для сина та зятя, ікони – це те, чому присвячувала Гана Степанівна не один день. А ще вона – старанна студентка «Університету ІІІ віку» та учасниця аматорського гурту «Калинонька». Адже таке спілкування зближує й дарує приводи для радості. Та, попри все, найбільшою радістю для її материнського, бабусиного серця є здорові й щасливі діти і троє улюблених онуків.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!