У 2014 та 2015 роках у селі Ратнів поблизу Луцька відбувалися археологічні розкопки. Завдяки дослідникам музейний фонд України поповнився на понад чотири тисячі артефактів бронзової, римської доби та середньовіччя. Саме ж село стало важливим пунктом на світовій карті історії розвитку хліборобства.
Результати роботи археологічної експедиції за 2015 рік увійшли до книги «Різночасові пам’ятки поблизу села Ратнів на Волині. Дослідження 2015 року» наукових співробітників Інституту археології НАН України Валерія Манька та Сергія Теліженка. Останній і провів презентацію видання у Волинському краєзнавчому музеї.
Ініціатором дослідження історії села став священник з Ратнева отець Онуфрій. Він же забезпечував розкопки. Під його керівництвом виготовили спеціальний пристрій для просіювання ґрунту, монахині готували їжу для археологів. Фінансову підтримку надав директор приватного сільгосппідприємства «Рать» Віктор Шумський. Спершу у селі працювали місцеві фахівці під керівництвом Олексія Златогорського. Пізніше запросили науковців зі столичного Інституту археології НАН України на чолі із Сергієм Теліженком, кримчанином, який після анексії півострова Росією переїхав до Києва, щоб і надалі служити Україні.
На презентації Сергій Анатолійович розповів про здобутки експедиції, частина яких буде описана у ще одній книзі-звіті за 2014 рік.
Найбільшою знахідкою археологів стало зерно, виявлене на місці багатошарового древнього поселення поблизу Ратнева. У ґрунті, відібраному на місці, де наші предки готували їжу, вдалося висіяти зразки зернових культур. Їх для аналізу спершу відправили у Литву, а пізніше – до ірландського Белфаста. Там за допомогою радіовуглецевого аналізу встановили, що зернятка були вирощені приблизно 5300 років до нашої ери, тобто їм понад 7000 тисяч років! Офіційно це найстаріше зерно, знайдене в Україні. Артефакт зацікавив дослідників з Японії, США та країн Європи. Нині це зерно з-під Ратнева зберігається у спеціальному музеї у Литві, адже в Україні немає відповідних умов для цього.
Дослідники розкопали унікальну пекарню Х століття. У приміщення було обладнано шість печей та складські ями. Також неподалік знайшли щось на зразок грецького піфоса – яма для зберігання зерна та продуктів, стіни якої були укріплені керамічним розчином, перемішаним з половою.
Ще одна серйозна знахідка чекала на дослідників у Ратневі на вулиці Коршівській. Це був середньовічний могильник з рештками двох дорослих чоловіків та одного підлітка. На жаль, за словами Сергія Теліженка, поховання встигли розграбувати місцеві чорні археологи. Чоловік, який самовільно розкрив цю могилу, лише показав науковцям ритуальний кинджал, котрого звідти забрав, і обіцяв пізніше віддати. Однак цінний артефакт зник. Як припускає Сергій Теліженко, його продали у Європу або Росію. Тож науковець, завершуючи презентацію, звернувся до присутнього у залі голови Боратинської громади Сергія Яручика, аби той звернув увагу на боротьбу з чорними археологами. Адже у 2014–2015 роках з подачі науковців по Ратневу було відкрито кілька кримінальних справ на нелегальних шукачів скарбів, але вони досі не завершені. Сергій Теліженко пообіцяв повернутися на Волинь, бо тут є чимало цікавих місцин для досліджень.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!