«Ніколи не ховав стільки своїх пацієнтів, як за час пандемії», - лікар з Волині
Волинь

«Ніколи не ховав стільки своїх пацієнтів, як за час пандемії», - лікар з Волині

6 вересня, 17:11
0
0
Сподобалось?
0

Пройшовши сім кіл пекла під час епідемії коронавірусу, лікар із Волині отримав орден «За заслуги» III ступеня

З нагоди Дня Незалежності України Президент Володимир Зеленський на Майдані Незалежності 24 серпня вручив нагороду завідувачу відділення КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Олегу Яковенку, який є лікарем-пульмонологом вищої категорії і кандидатом медичних наук. Зі словами «Дякуємо вам за ваше служіння людям» від  глави держави Яковенко отримав Орден «За заслуги» III ступеня. І, без сумніву, цій людині є за що дякувати. Адже з перших днів пандемії і дотепер Олег Яковенко невтомно перебуває на передовій у боротьбі з коронавірусною інфекцією. Він бачив все:  і чудесні одужання, коли, здавалося б, надії вже немає, і болючі смерті. Практично весь свій час він проводить на роботі. І навіть саме нагородження почесним орденом стало для нього справжньою несподіванкою.

– Олегу Костянтиновичу, ви здогадувалися, навіщо вас кличуть у Київ?

– Я нічого не знав, мені десь за 2 дні наперед подзвонили і сказали, щоб я був на урочистостях. Хоча я навіть не знав, що мені будуть вручати орден. Як виявилося, багато людей були представлені до нагород, але на урочисте вручення запросили обмежену кількість громадян, і для мене було честю бути серед них. Бо одна справа –дивитися це дійство по телевізору, інша – сидіти в ложі та спостерігати за всім наживо і разом з видатними людьми. Але для мене ця відзнака – це ще більший рівень відповідальності перед суспільством, своїми пацієнтами зокрема. Також я розумію, що ця нагорода більше важлива для моїх дітей, онуків, щоб вони мали з кого брати приклад і до чого прагнути.

– Зараз медицина «вишколена» до боротьби з коронавірусом, але ж спочатку ніхто не знав, ні як лікувати, ні чого взагалі чекати?

– Усе починалося, як грім серед ясного неба. Ніхто не думав, що хвороба матиме такий глобальний характер. Спочатку ми недооцінювали ситуацію, але разом з тим були готові до найгіршого. Дякуючи вчасно запровадженому локдауну, ми встигли підготуватися, оснастили лікарню кисневими точками та всім необхідним. А вже в квітні 2020-го почали приймати перших хворих. Відчуття страху спочатку, звичайно, було. Насамперед через невизначеність. Одна справа, коли ти стикаєшся з якоюсь проблемою, яку знаєш, маєш досвід. А тут ти, як сліпе кошеня. Тоді ніхто не знав, у який бік бігти і як лікувати. Протоколу не було, ситуація змінювалась щодня. Ми призначали препарати, не вивчені в контексті ковіду. Зараз ми маємо досвід, якими медикаментами лікувати, якими – не лікувати, як розставляти пріоритети. Одні препарати виявилися такими, що допомагають, інші – неефективними. Зокрема, необґрунтованим було застосування антибіотиків, які завдали багато шкоди.

– Багато хто переніс коронавірус у легкій формі, разом із тим багато для кого ця хвороба завершилася летально. Яка ситуація була у вашому відділенні?

– Скажу відверто, за все своє життя, працюючи лікарем, я не ховав стільки пацієнтів, скільки поховав за останній рік! У моє відділення за минулий рік поступили більше від 700 хворих, це лише з квітня по грудень. І цього року – з січня і по сьогодні – більше ніж 500 хворих. Смертність від цього захворювання, я говорю лише про свій стаціонар, до 10 відсотків від загальної кількості. Це вражаючі цифри! Я з такою високою смертністю ніколи в житті не стикався. До прикладу, якщо у 2018 – 2019 роках в моє пульмонологічне відділення госпіталізовувалися в середньому 1000 – 1300 пацієнтів на рік, то помирали з них 6 – 8 людей.

– Зараз говорять про поширення штаму коронавірусу «Дельта». Чи діагностували ви його у своїх пацієнтів?

– Щоб підтвердити «Дельту», необхідно відправляти аналізи в спеціалізовані лабораторії, тобто на місцевому рівні поки така діагностика не проводиться. Але за останній тиждень одна моя пацієнтка приїхала з Греції, одна – з США, інший пацієнт із Німеччини, і всі вони дуже швидко захворіли ковідом після подорожі. Теоретично можна вважати, що вони інфіковані саме новим штамом коронавірусу, хоча двоє з них щеплені, то хворобу перенесли легко. Бо якщо говорити про вакцинацію, то вона таки дає свої плоди.

– Пригадуєте випадки чудесного одужання пацієнтів, навіть попри невтішні лікарські прогнози? 

– 90 відсотків пацієнтів, які до нас поступили, одужали. Але, буває, ти борешся, намагаєшся щось зробити, але пацієнт потихеньку на очах гасне. А ти ж прив’язуєшся до цієї людини, хочеш вірити, що все добре, хоча насправді просто відтягуєш час. Слава Богу, таких випадків менше. Пригадую випадок, коли поступила до нас молода людина із важким перебігом коронавірусної хвороби і мала менінгоенцефаліт, уже фактично була нерухома й не розмовляла. У результаті їй довелося ампутувати кінцівку. Але, навіть незважаючи на такий складний перебіг, який би міг закінчитися смертю, людина вижила і зараз проходить реабілітацію. Так, інвалідизація є, але людина жива. Мали ми і 93-річну бабульку з супутніми недугами, вона легко перехворіла коронавірусом і вже через два тижні пішла додому. Розумієте, є речі, які залежать від нас, а є речі, які від нас не залежать…

– Ковід ще й підступний тим, що атакує людину навіть після одужання…

– Так, ця хвороба навіть після одужання дає багато негативних сюрпризів. Одна справа, що людина одужала, інша – існує так званий постковідний синдром. Хтось помирає через 3 – 4 місяці після перенесеного ковіду. Все ніби було добре, і раптом людини не стало. І, на жаль, велика кількість людей, які перенесли важку форму ковіду, інвалідизуються. І це стосується не лише легеневої системи, а й серцево-судинної, велика кількість пацієнтів мають перенесений міокардит, цукровий діабет, ураження центральної нервової системи з відповідними наслідками, зокрема психічними і психосоматичними розладами.

– Ви, навіть коли сам захворіли на коронавірус, все одно продовжували  лікувати людей?

– Так сталося, що я теж захворів на коронавірус і лежав у своєму відділенні. Оскільки я не мав важкого перебігу, то просто лежати і дивитися в стелю не міг. Тому ходив відділенням, оглядав своїх хворих, давав рекомендації персоналу, коригував лікування як завідувач відділення. Хотів бути корисним і тримав ситуацію під контролем.

– Чого нам зараз очікувати від коронавірусу і чи варто розслаблятися?

– Прогноз – це невдячна справа, і лікарі не займаються прогнозом, вони лише констатують факт. Розслаблятися точно не варто, потрібно далі дотримуватися протиепідемічних правил, вакцинуватися, вчасно звертатися до компетентних лікарів і не вдаватися до самолікування.

– Дякую за цікаву розмову і за те, що знайшли час для наших читачів!  

Спілкувалася Ірина Бура



Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися