Галина ЖАДЬКО (зліва) прийшла провідати Віру ДЖЕРШ
Волинь

На Волині 77-річна пенсіонерка виходила неходячу односельчанку

31 жовтня 2021, 11:52
0
0
Сподобалось?
0

Старенька пенсіонерка щодня ходила доглядати знайому в інший куток села

Проміння осіннього сонечка гладило обличчя двох пенсіонерок, які сиділи на лавочці. Стрибало по їхніх натруджених руках, бігло до очей і змушувало мружитися. Поруч ґелґотали гуси, тулився до ніг котик. Захотілося зробити теплий знімок для газети з життя сільських людей. А розговорившись, дізналася про незвичайну дружбу 77-літньої жительки Городнього на Любомльщині Віри Джерш та її набагато молодшої односельчанки Галини Жадько.  А зміцнила їхні добрі стосунки… біда.

Віра Герасимівна прожила непросте життя. Замолоду з ранку до смерканку на фермі коло корів, телят ходила. Не цуралася ніякої роботи. Ще й вдома давала раду п’ятьом дітям. Вони виросли і розлетілися по світу. Дзвонять, навідуються. Але більшість часу пенсіонерка сама клопочеться по господарству. Всюди у неї порядок та чистота, а як потрібна була якась допомога, то іноді кликала односельчанку Галю, яка жила на іншій вулиці.

– Я всім у селі помагала, як просили, а як сталася зі мною біда, то ніхто не провідував. Одна тьотя Вєра щодня і в дощ, і в холод приходила, – розповідає Галина Жадько.

Минулої осені жінка зламала стегно. Наклали гіпс. Лікар не тішив надіями: мовляв, ходити не буде.

– Привезли мене до хати, поклали на ліжко, і хоч плач, – згадує тітка Галя. – А то вже до зими йшло. Холод всюди, то Герасимівна щодня грубку пропалювала, їсти приносила. Все-все біля мене ходила. Я три місяці лежача була, і якби не тьоть Вєра, то не знаю, чи піднялася б.

Галина Миколаївна з вдячністю говорить про односельчанку, а бабуся відмахується від добрих слів і зауважує, що нічого особливого тут нема. Турбуватися про ближнього вчать Божі заповіді, а Віра Герасимівна часто у церкву ходить, з молитви день починає, то хіба інакше могла вчинити?

– Галя мені помагала, а прийшла пора, і я її підтримала, – скромно каже пенсіонерка.

Однак не кожен захоче добровільно звалити собі на плечі нелегку ношу – догляд за лежачою людиною. Це ж треба свою роботу поробити і ще й до чужої хати бігти. Шлях від однієї оселі до іншої неблизький. То для молоді він здається коротким, а бабці, якій до вісімдесяти добігає, щодня ходити туди-сюди непросто.

– Усе мене тьотя Вєра просила: «Галю, вставай, розходжуйся!». І заради неї я почала потроху розробляти ногу. Потихеньку, хай з костилями, а таки вже вийду, – додає. – Дякувати Богові і тьоті Вєрі! Уже до неї додибаю: посидимо, поговоримо, і час швидше біжить.

Галина Миколаївна переконана, що таких добрих, щирих людей небагато навколо, тож хоч її старша подруга все відмовлялася від того, щоб «попасти в газету», а ми таки вирішили написати про цей випадок. Бо всяко буває у житті: комусь є до кого голову прихилити на старості, а хтось самотній. Тож будьте милосердні до тих, хто потребує допомоги, і Бог віддячить за добрі діла сторицею.

Руслана ТАТАРИН

На фото: Галина ЖАДЬКО (зліва) прийшла провідати Віру ДЖЕРШ


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися