Григорій НЕДОПАД
Волинь

Григорій Недопад: «Не всі громади зможуть існувати у своїх першопочаткових межах»

27 листопада 2021, 15:25
0
4
Сподобалось?
4

25 листопада минув рівно рік від початку роботи восьмого скликання Волинської обласної ради. Працювати депутатському корпусу довелося у нестандартних умовах, адже Волинь почала жити за новим адміністративно-територіальним устроєм. Кардинально, проте не на користь регіонів, змінилися фінансові відносини з центральною владою. І все це на фоні коронавірусної кризи. Про те, як область не лише проходить ці випробування, а й розробляє масштабні проєкти, щоб у майбутньому позбутися статусу дотаційного регіону, ми поспілкувалися з головою головного представницького органа краю Григорієм Недопадом.

– Ви наймолодший голова Волинської обласної ради за всю її історію. Як під час обрання на цю посаду вдалося згуртувати навколо себе практично увесь депутатський корпус, у тому числі політичних опонентів?

– Ще з 2015 року, коли був обраний головою Ківерцівської районної ради, у мене було порозуміння з усіма політичними силами. Адже коли стоїть питання інтересів, на той час району, а тепер області, усі ми стаємо однодумцями. Напевно, голосування під час виборів голови обласної ради і стало послідовною оцінкою, в тому числі і політичними опонентами, моєї роботи на попередніх посадах.

– Які завдання Ви вважали ключовими для себе та депутатського корпусу на перший рік роботи?

– Це був кінець 2020-го. Потрібно було працювати над бюджетом наступного року. Але кардинально змінивши підходи до його формування, бо область поділилася на територіальні громади, і більшість податків і державних субвенцій з дотаціями йшли на місця. Ми мали щось вдіяти, аби обласний бюджет вижив у цих умовах. Відтак пішло багато часу, щоб заслухати розпорядників коштів і керівників закладів. Тому бюджет прийняли аж у лютому, проте максимально його збалансувавши, щоб без втрат і потрясінь. Цього року бюджетний процес стартував на початку листопада. Є сподівання, що у новий рік увійдемо з новим бюджетом.

– Коронавірус – тема номер один не лише на Волині, а й усього світу. Як би оцінили роботу області в умовах пандемії?

– Це був іще один виклик першого року каденції. Але ми з честю це випробування пройшли, заклавши 60 мільйонів гривень в обласний протиковідний фонд. Це дозволило нам встановлювати кисневі станції, розгортати нові протиковідні відділення і облаштовувати точки високих потоків кисню. Волинь була серед областей, які найкраще підготувалися до пандемії. На 2022-й закладаємо близько 30 мільйонів. Через нестабільну ситуацію з постачанням кисню в Україні постало питання встановлення у ковідних лікарнях кисневих генераторів, які вироблятимуть рятівний газ з повітря. Я також запропонував у кошторисі на 2022 рік передбачити видатки на страхування волинських медпрацівників, які залучені до боротьби з COVID-19. Зараз аналізується кількість людей і сума, яку потрібно закласти. Ми сподіваємося, що у новому році не буде ніяких червоних зон, локдаунів, зупинки підприємств. Бо для нашої області головне джерело наповнення бюджету – податок з доходу фізичних осіб.

– Які ще досягнення у медицині можна було б відзначити?

– Ми багато зробили для тепломодернізації медичних закладів, вдалося також суттєво оновити медичне обладнання, а також парк карет швидких допомог. Започатковано два великих інвестиційних проєкти у територіальному об’єднані материнства і дитинства та обласній клінічній лікарні. Загальна вартість реконструкції – понад два мільярди гривень. Це – державні кошти, до співфінансування своєї частки готова і область.

Сподіваємося, що роботи в обох закладах завершаться у 2024 році, як обіцяє уряд. В результаті реконструкції – це будуть своєрідні медичні містечка з якісно новим підходом до надання медичних послуг.

– На початок каденції обласної ради нинішнього скликання припав гарячий конфлікт з головою Волинської облдержадміністрації Юрієм Погуляйком. Він вичерпаний?

– Як такого конфлікту не було. Тоді висловили недовіру голові ОДА через невдоволення депутатів його діями у певних ситуаціях. Нині підтримуємо робочі стосунки. Правда, Юрій Погуляйко поки що жодного разу так і не прийшов на сесії.

– На одному з останніх засідань Волиньрада голосувала звернення до правоохоронних органів щодо «наглядачів», які працюють у певних державних установах. Про кого йде мова?

– На той момент обласне управління геокадастру не мало керівника. Там щось незрозуміле відбувалося. Надходила інформація від депутатського корпусу, голів тергромад про те, що їм не дають оформити ділянки, розпочати будівництво доріг, дворів тощо. Були названі прізвища фігурантів. І ми дали зрозуміти, що не дозволимо людям з інших областей гальмувати розвиток Волині. Тому й зробили відповідну заяву – це спрацювало. Нещодавно представили нового очільника держгеокадастру області. Це волинянин. Йому точно не буде байдуже, що відбувається у регіоні.

– Логіка  адмінреформи передбачає розформування адміністрацій. Але чомусь це ніяк не відбувається…

– Справді важко зрозуміти, чим зараз займаються апарати районних адміністрацій. Можливо, їх тримають для зв’язку з обладміністрацією, аби потім доповідати про щось президенту. Тепер громади не особливо залежать від адміністрацій. Та ж ситуація з районними радами: у них ні бюджетів, ні майна. Ланка районного рівня в процесі децентралізації не цілком виправдана. А от до обласної ради реформа не дійшла, а вона конче потрібна. 

– Уже можна аналізувати й перший рік функціонування окремих громад. Нині їх 54. Чи варто очікувати подальшого укрупнення?

– Думаю, що так, час покаже. Не всі громади зможуть існувати у першопочаткових своїх межах. Хоча, чесно кажучи, є й такі, в яких я сумнівався, але, на щастя, помилився, і вони цілком успішно дають собі раду. Хочеться сказати добрі слова на адресу Ківерцівської громади. Тут повністю змінили підхід до наповнення бюджету, провели ревізію і облік земельних ділянок, реєстрації бізнесу, легального працевлаштування. Для мене перший критерій – інфраструктура, коли робляться тротуари, дороги, освітлення. У цьому сенсі приємно спостерігати за Затурцівською громадою. Непогана ситуація у Шацьку – туди пішли чималі кошти на каналізування та дороги. Чимало громад роблять успіхи. 

– На жаль, Волинь – глибоко дотаційний регіон. Чималі сподівання були на «Волиньприродресурс»…

– Фактично – це перший рік його реальної роботи. І підприємство спрацювало непогано. Попри чотири місяці простою, бо більшість ділянок, які ми отримали під розробку, виявилася порожньою, а на погодження нових територій йде кілька місяців. Тож підприємство готове втричі збільшити видобуток, якщо пощастить отримати хороші ділянки. Але тут потрібно розуміти, що бурштин – копалина державного значення, тож 70 відсотків надходжень йде у держбюджет і тільки 30 лишається у бюджеті території, де ведеться видобуток. До речі, ми ініціюємо законопроєкт щодо зміни пропорцій цього розподілу ренти з видобутку хоча б 50 на 50. Не менш важливий фактор, що люди мають офіційну і добре оплачувану роботу. Заробітна плата у простих робітників «Волиньприродресурсу» сягає 30 тисяч гривень. Зараз там черга з 400 людей на прийом на роботу! Окрім того, за рахунок прибутків «Волиньприродресурс» фінансує рекультивацію земель і відновлення лісу на відпрацьованих ділянках. Загалом у нас усе прозоро. У цьому на власні очі переконався керівник Держгеонадр Роман Опімах, котрий був у нас з робочим візитом. Оглянувши весь цикл робіт, він відзначив, що досвід Волинської обласної ради та КП «Волиньприродресурс» потрібно ставити у приклад іншим регіонам.

– Яка ефективність інших комунальних підприємств?

– Є такі, які себе віджили. Вони будуть ліквідовуватися. Наприклад, обласне медично-виробниче підприємство «Профілактична дезінфекція». Там зростає заборгованість. Обласна рада її покриє і почне процес ліквідації, адже такі ж послуги бізнес надає за нижчими цінами та оперативніше за рахунок мобільності в управлінні. Плюс приватник має ресурс для інвестицій в обладнання, розхідні матеріали. Ще у нас є цікаве підприємство «Медспецбаза», склади якого розташовані у Торчині, Оконську та Луцьку. Наразі його головна функція – зберігання вакцин. Проте на 80 відсотків воно заповнене майном Держрезерву. З 1970-х років там лежать ковдри, постіль. Коли я побачив ці об’єми, моєму обуренню не було меж. У 2014 році для військових усі небайдужі громадяни несли з дому ті ж ковдри та постіль, а тут усе пролежало до цього часу. До того ж, витрачаються немалі кошти на охоронників. Зараз ми працюємо над тим, щоб усю цю постіль передати силовикам, а функцію збереження вакцин і холодильне обладнання переведемо на інше наше комунальне підприємство – «Волиньфармпостач».

– Чи покращилася робота волинських санаторіїв «Лісова пісня» та «Пролісок» після зміни керівників?

– Безперечно. Але по «Лісовій пісні» у нас є проблема – застарілі корпуси та комунікації. Потрібні значні вкладення. Тож будемо готувати санаторій на конкурс, аби залучити до спільного використання бізнес, водночас залишаючи його у комунальній власності. Тут чудова реабілітація, унікальні мінеральні води, озеро, а наближеність об’єкта до кордону за умови модернізації приваблюватиме іноземних пацієнтів.

– Знаковою подією у роботі обласної ради стала міжнародна конференція, присвячена відновленню Олики. Є перспективи і для культури, і для туристичної індустрії. Які ще родзинки Волині могли би стати туристичними магнітами і приносити прибутки?

– На Волині обмаль потужних промислових підприємств. Натомість у нас є майбутнє за туризмом. Маємо понад 200 озер, ліси. Окрім того, дуже серйозно розглядаємо напрямок медичного туризму, зокрема, стоматологію та реабілітацію, які у нас значно дешевші, ніж у тій же Польщі. Шацьке поозер’я наразі працює від сили три місяці, залежно від погоди, а може заробляти увесь рік. Зараз у тісній співпраці з облдержадміністрацією ми розробляємо плани, як розбудувати на півночі Волині мережу закладів для реабілітації олімпійців, паралімпійців, створити комплекси з можливістю проведення великих змагань чи тренувальних зборів.

Щодо Олики перспективи справді хороші. Вона буде цікава внутрішнім туристам і точно викличе інтерес у поляків та литовців. Раніше дуже популярним був білоруський аналог у містечку Несвіж, проте останні дії Олександра Лукашенка, зрозуміло, не сприятимуть туризму, тож потік відвідувачів з Польщі можна і треба залучити на Волинь.

Загалом обласна рада працює зараз над туристичною картою області, де будуть позначені найпривабливіші місця. Безперечно, це Зимне, Жидичин, Колодяжне, Володимир, Луцьк з його старими і новими підземеллями, замком Любарта. Неподалік обласного центру зберігся будинок Габріелі Запольської, яку поляки вважають своєю Лесею Українкою. На території Волині зародилося УПА, тож і криївки потрібно відновлювати, і нові туристичні маршрути прокладати.

Це все ми будемо поєднувати з культурною роботою. Розробляємо фестивальний календар. Хочемо відновити «На хвилях Світязя». Тепер ми можемо його провести з розмахом, бо облаштована інфраструктура, і є де розмістити тисячі гостей.

– Коли Ви працювали першим заступником міського голови Луцька, всі казали, що з Григорієм Недопадом легко зв’язатися. Зберегли таку доступність для людей на новій посаді?

– Загалом так. Але тоді я був прив’язаний до локальнішої території. Тож отримавши якийсь сигнал, міг під час обідньої перерви, дорогою додому, заскочити на місце, щоб особисто вивчити проблему. Зараз через помічника або працівників апарату зі мною теж без проблем можна зв’язатися. Єдине, що тепер географія моєї присутності значно розширилася, багато їзджу областю. Але я лишився простим і доступним у спілкуванні. Щодня о 8:30 у нас відбуваються наради із заступниками та керуючим. Багато хто знає, що я приходжу на роботу до восьмої і до мене легко потрапити. За цей проміжок часу до наради я щоразу приймаю сім-десять людей і намагаюся допомогти.

Розмовляв Сергій КРАЙВАНОВИЧ


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися