Тисячі мігрантів з Близького Сходу й далі намагаються прорвати білорусько-польський кордон. Нелегали отаборилися на Поліссі, неподалік волинських сіл. Особливо напружена ситуація на межі із колишнім Шацьким районом.
Для прикордонників... сокири та лопати
Увесь світ облетіли кадри, як нелегали великими групами мерзнуть у білоруських лісах в надії, що їх пустять до Європи.. Голодні, холодні сплять просто неба. Хворіють (у тому числі на коронавірус – хворих десятками забирають у білоруські лікарні), мруть… Інші штурмом беруть загорожі, але там їх спиняє «стіна» польських правоохоронців. Усе це відбувається за кількадесят кілометрів від українських сіл. Жителі прикордонної зони з острахом лягають спати, хвилюючись, чи ж не попруть нелегали в обхід, через Волинь?
Протяжність білорусько-українського кордону – 1084 кілометри. З них понад 60 кілометрів проходить через Шацьку територіальну громаду. Ситуацію тримає на контролі Шацький селищний голова Сергій Карпук:
– З українського боку проводяться роботи з укріплення державного кордону із Білоруською республікою, який у нас нічим не захищений. Насамперед, мова йде про підсилення особовим складом Нацгвардії, Національної поліції, прикордонниками. Також сформована тероборона, яка готова допомогти в охороні громадського порядку та державного кордону. Додатково на території нашої громади планується залучити більше двох тисяч людей. Уже є підсилення по селах біля державного кордону. Здійснюється моніторинг і контроль, чи немає прориву, підозрілих осіб.
– Чи йде мова про спорудження у межах вашої громади на кордоні з Білоруссю загорожі, як це зробила Польща? – запитую.
– Зробити стіну, яка зможе захищати й відповідатиме усім нормам, – це колосальні витрати. Для фінансування таких робіт однозначно слід залучати державний бюджет, – каже Сергій Вікторович. – На сьогодні наша громада активно допомагає у матеріальному забезпеченні прикордонників: ремонт техніки, закупівля сокир, лопат та інших засобів, які використовуються для укріплення державного кордону. Робота налагоджена.
Людям страшно
Тим часом у селах люди настроєні менш оптимістично.
– Телевізор стараюсь не дивитися, бо там так налякають, – каже колишня вчителька Людмила Бруско із села Хрипськ. – Ще вдень якось нічого, не страшно, а увечері вийду – боюся. Здається, хтось стоїть. Тут хвороба насунула (коронавірус – авт.), там нелегали. Не знаєш уже, кого більше боятися. Так собі думаю: у 2015 році вони були біженці, бо втікали від війни. А тепер чого вони біженці? З дітками йдуть, вагітні. Хіба їм усе саме буде падати з неба? Вони ж робити там не хочуть, а гроші їм дай. А потім і грабують, і ґвалтують, і вбивають…
Її односельчанка Ольга Томчук добре знає місцеві ліси, бо виросла тут. Змалку ходила по гриби-ягоди – а вже має понад сімдесят літ. Зізнається: не раз люди ту умовну лінію кордону перетинають, коли бачать гарні кущі чорниці.
– Яка там границя? Ліс і рів, нема нічого. З білоруського боку є домик і вишка. А в нас – лєнта перемотана жовто-голубая.
– Страшно? – перепитую в бабусі.
– Ні, страху нема, бо пограничників зараз скільки! А якби не було, то не знаю…
У сусідніх Кошарах на зиму з жилих залишилося лиш кілька хат. Селяни стараються не думати про білоруських нелегалів. Більше переживають, коли війна на Сході скінчиться.
– Зараз уже спокійно. А десь два тижні тому то була накалена ситуація. Як тут стояли «бетеери» та інша військова техніка, – розповідає Андрій Кузьмик, який мешкає в іншому селі, але у Кошарах робить ремонт. – Я бачив, скільки військових прибуло. Думаю, хвилюватися нам не варто.
«Бійтеся китайців»
Ми проїхалися уздовж українсько-білоруського кордону. У серце закралася тривога. На краю одного з волинських сіл з білоруського боку виднілась спостережна вежа (очевидно, з автоматником на ній), величезний паркан та добротне приміщення за загорожею для тамтешніх прикордонників. А у нас зустріли двох молоденьких охоронців кордону серед… поля. «Сторожували» розкладені на землі «їжаки», збиті з дерева та обкручені колючим дротом.
Тим часом нелегали здійснили черговий напад на польський кордон з боку Білорусі. Близько півтори сотні агресивно налаштованих іноземців намагалися прорватися вглиб, та їх усе одно зупинили. Чи загрозливою є ситуація для України і Волині зокрема, ми запитали в астролога з Рівненщини Галини Тєтєнєвої.
– Я з 2012 року повторюю: владо, роби що-небудь, укріплюй кордони! І не тільки з Росією. Села повинні формувати групи самооборони. На Поліссі у прикордонних районах слід перевірити усі хати-пустки. У них треба розселити прикордонників, щоб не дати там розміститися мігрантам. За тими, що зараз на кордоні стоять, прийдуть інші. Але й це не саме страшне. Великої загрози від нелегалів для нас немає. А от кого справді треба зараз боятися – це китайців, які вже пронюхують українську територію.
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!