Цьогоріч Всеукраїнський радіодиктант національної єдності-2021 писали понад 14,5 тисячі учасників. Коли простій сільській вчительці з віддаленого поліського села Комарове (колишнього Ратнівського району) Галині Шурі повідомили, що вона написала диктант правильно – спочатку не повірила. Але справжнім шоком для неї стала новина, що вона – єдина серед усіх не припустилася жодної помилки!
Пані Галина викладає українську мову та зарубіжну літературу у місцевій Комарівській школі-дев’ятирічці. Зізнається, що і досі не оговталася від новини. Радіодиктанти вона намагається писати щороку. Тільки минулого пропустила через хворобу. І навіть вже була відзначена дипломом за бездоганне написання – у 2017 році вона опинилася серед 233 учасників, які допустилися у диктанті однієї помилки.
– Я була на семінарі по зарубіжній літературі і про диктант вже й думати забула, – розповідає Галина Серапіонівна про те, як дізналася про свою перемогу. – І тут мені подзвонила директор нашої школи: «Вітаю! Ти написала правильно!» Я не встигла отямитися, як тут другий дзвінок. Від Дмитра Хоркіна з Києва (керівник проєкту «Радіодиктант»). Теж з привітаннями. Я й подумати не могла, що стала єдиною, хто написав диктант без помилок. Про це прочитала вже вдома, в Інтернеті. От тоді у мене ноги-руки і затремтіли.
На запитання, чи складний був текст, зауважує: на перший погляд, ніби легкий. Але збивав темп начитування автора – письменника Юрія Андруховича. Навіть іноді не встигала за ним. Опісля розбиралася з розділовими знаками, довелося аналізувати інші твори письменника, щоб зрозуміти його стиль. Відсилала на перевірку «по старинці» – конвертом через пошту. На все про все – чотири години.
Галина Шура – вчителька з майже 36-річним стажем. Дуже любить своїх учнів, а вони її. Розповідає, що її випускники щороку на День вчителя і день народження приходять до неї додому. З тортом, цукерками. Не забувають. Та й вона викладається на повну, постійно вчиться, читає новинки, їздить на курси. Каже, що завжди хочеться подати матеріал дітям цікавіше, захопити їх предметом. Крутиться, як білка в колесі.
– То ж ми сільські жителі, ще й господарка вдома чималенька чекає! – вигукує з посмішкою пані Галина. – Тримаємо корову, козу, свиней, кролів, птицю. А як весна прийде – на грядки треба вийти. В лісі ягоди, гриби чекають – хочеться щось і в банку закрутити.
– Як ви встигаєте все? – щиро дивуюся.
– У мене є надійний помічник – чоловік Юрій. Я прийшла з Ратного сюди у Комарове в невістки. Він уже знає: якщо у мене планується відкритий урок, удома ніхто кілька днів не зачіпає. Все господарство на себе тоді перебирає. Ми з ним виростили двох дітей, тепер тішимося двома онуками. То я так собі запланувала, що до наступного радіодиктанту будемо готуватися з ними.
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!