Останні десятиліття все частіше з’являються звістки про мироточення ікон. І трапляються такі дива не тільки у храмах, а й в людських оселях. Десять років тому старовинна ікона Миколая Чудотворця «заплакала» у селі Залісці Луцького району у хаті Наталії Пащук. І незабаром диво принесло радісну звістку.
Ікона врятувала від кулі
– Ой, то так давно, дівчата, було! – посміхається Наталія Сергіївна.
Жінка у Залісцях в невістках ще з 1982 року. Народила сина, який тепер живе при батьках, дочку, яка має сім’ю в сусідньому селі, дочекалася онуків, працює бібліотекарем. Ще з молодих літ бачила, як чоловікова мама Антоніна Яківна з трепетом у душі шанувала родинну ікону Миколая Чудотворця.
– Як я малим був, ще до школи, то замічав, що одна сторона лиця на іконі ніби темніє, але нікому не казав, – згадує чоловік Наталії. – А пізніше пам’ятаю таку історію. Прийшов до нас швагро, наставив на матір ружйо та й жартома хотів полякати, бо було незаряджене. А воно і вистрілило, тільки вцілило в ікону. То, вважай, Миколай захистив матір і врятував від смерті. Мати після того случая весь час біля ікони молилася.
Образ передався їй ще від її батьків. Припускають, що іконі не менше ста років. Антоніна була набожною жінкою, щиро вірила в Бога. Але вона не дожила до дива Господнього.
– Перший раз ікона «заплакала», коли було весілля в нашого сина, – розповідає Пащук. – Зняв з гори ікону, за склом були квіти. То жінка і сестра стали пил стирати. Чую, кличуть мене. Бачу: на образі з ока сльоза стікає, та така чиста, як роса. Трохи ще пішли краплі та й перестали. А як другий раз ікона замироточила – не бачив, мене вдома тоді не було.
– Образ вже старий, то я трохи витерла, рамку помалювала та й почепила на стіні у кухні, – згадує Наталія Сергіївна. – А то якось ввечері кинула поглядом і побачила крапельки, що стікали з очей Миколая. Аж не повірила. Якось не по собі стало. Перехрестилася, ще раз придивилася – таки стікають «сльози».
Відразу ж покликала до хати сусідку: «Йди-но побачиш». Але Галина як пильно не придивлялася, не бачила крапель. Ще й засумнівалася, мовляв, може, мили і вода на образ потрапила. Та наступного дня миро посилилося, стікаючи струмочками з очей Миколая Чудотворця.
Віддала образ у церкву
Подивитися на диво Господнє сходилися односельчани, приїздили з сусідніх сіл. Цілий місяць ікона мироточила у хаті, а потім Наталія Сергіївна передала її у місцеву церкву. Усі, хто прикладався до образа, споглядав це диво, сходилися на думці, що Наталії послано якесь знамення. Про це запитали і ми: чи не задумувалася, чому ж саме у її хаті замироточила ікона?
– Ясно, що думала. Та то, дівчата, така історія була… – посміхається жінка. – Ніхто, дякувати Богу, не хворів. Можна сказати, колотнеча в хаті була. Чоловік пішов з дому, тридцять літ разом прожили. Не було його з нами років три. І тут таке диво. І знаєте, через деякий час чоловік вернувся додому! У хаті нині спокій.
Тепер до родинної ікони Святого Миколая жінка прикладається, коли ходить на богослужіння. Щиро дякує за таке радісне знамення і просить у Бога здоров’я для усіх своїх рідних. Хоча образ у церкві незадовго перестав мироточити – про диво Господнє свідчать два струмочки застиглих «сліз».
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!