Знана майстриня із соломоплетіння Валентина Якимович з Турійська уже давно не ставить новорічну ялинку, а прадавній дідух. А щоб все-таки пахло хвоєю, у вазу ставить букет з гілочок, на які чіпляє чудові солом’яні сніжинки, ангелики, дзвоники. А ще під стелею живе чудернацький павук, що є одним із символів Різдва. Навіть люстра у хаті зроблена у формі павука.
Жінка уже багато років популяризує давні українські традиції зустрічі Нового року та Різдва. Це потроху дає свої плоди: у багатьох закладах культури Турійщини тепер встановлюють дідухів. Триметровий різдвяний сніп, виготовлений пані Валентиною, три роки поспіль прикрашав також і центральну новорічну ялинку в центрі Луцька. А скільки її маленьких дідухів стоїть в оселях волинян – і не злічити. Майстриня сподівається, що колись більшість українців теж повернуться до прадідівських витоків.
– Це ж неприродно зрізати те, що не достигло. А ми рубаємо ялинки і сосни, яким ще рости і рости. Коли наші предки жали жито, з першого снопа на Різдво робили дідуха, ставлячи його під іконами на почесному місці. Усі ці символи прийшли до нас з дохристиянських часів, звичайно. Християнство, безумовно, дало нам багато корисного й позитивного. Фактично воно принесло цивілізацію. Але ми й багато втратили. І головне – зв’язок з природою, який мали наші предки, – вважає майстриня.
Українці вірили, що дідух – це дух дідів та поля, символ миру і злагоди в родині. Господар заносив його до хати перед святою вечерею на Коляду. А до сволока на довгій волосині з кінського хвоста чіпляли ще один різдвяний оберіг – павука, якого виготовляли із солом’яних трикутничків і сплітали у геометричні фігури. Він символізував гармонію всесвіту і вбирав усю негативну енергетику. Тому кожен рік після свят його спалювали.
– Ви собі не уявляєте, як литовці шанують павука! Я була у Вільнюсі, й мене вразило, скільки цих комах там висить в оселях, державних установах, ресторанах протягом усього року. Перше, що мене там питали: «А скільки павуків є у тебе вдома?», – каже Валентина Якимович. – Я пригадую, що в дитинстві теж у нас бачила якісь солом’яні трикутнички. А це й були різдвяні павучки. Потім їх почали робити з кольорового паперу і приклеювати до стелі. Бо солома стала недоступною для селян-колгоспників. Так і відійшла ця традиція.
За легендами, павук заснував печеру, у якій переховувалася Божа Матір з маленьким Ісусом, і виплів з павутиння сорочечку для новонародженого Христа. Тому так і шанували його наші пращури. І вірили, що коли людина хвора чи жінка не може завагітніти, треба постояти під різдвяним павуком – і Бог почує молитви.
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!