Нещодавно ми писали про Ганну Зінюк – одиноку хуторянку із села Кримне Ковельського району. 85-річна бабця жила у дірявій хатині без світла, і не лягала спати, бо мусила постійно підтримувати вогонь у грубці. Неймовірно, але тепер бабуся відсвяткувала Різдво у теплій, відремонтованій і прибраній хаті з новими меблями та ковдрами. А все завдяки волонтерам, які допомогли жінці!
Хату купила у 80 літ
Бабця Ганна з діда-прадіда прожила на цьому хуторі. Коли людей переселяли у село, її сім’я відмовилася. Тож хату їм розкидали, світла не провели, так і залишилися просто неба, поки не зліпили хлівчик. Заміж Ганна так і не вийшла, бо гляділа немічну маму. Мала за життя дві хатини та вагончик – і усі згоріли. Було, що зимувала просто неба. Тримала багато худоби, яку крали злодії, бо навкруги ні душі. Усе життя мріяла мати справжню хату – і лише у 80 літ купила дерев’яний будиночок і перевезла до себе на хутір. Але треба було докласти рук, тож за останні роки омріяна хата перетворилася на хлів: стіни розсохлися, двері не зачиняються, вітер крізь щілини залітає. Грубка тепла, поки у ній щось горить. А перед нею сидить нещасна бабця, яка мусить підтримувати вогонь, інакше замерзне на смерть. Саме такою побачили її волонтери, які навідалися на хутір.
Голова Дубечненської ОТГ, куди входить Кримне, Анатолій Костючик запевняв, що бабцю не покинули напризволяще. Вона під наглядом соціального працівника, також до неї навідується племінник. І була б їхня воля, її б уже давно переселили у терцентр для одиноких. Однак Ганна Зінюк не хоче залишати свій хутір і господарку.
Волонтери винесли майже 400 мішків сміття
Сюжет про Ганну Зінюк дуже швидко облетів центральні телеканали. Історія, яку зняли волонтери Анастасія Рудик та Олександр Слобода, неабияк вразила людей. Назбиравши грошей, вони ще перед Новорічними святами знову вирушили до хуторянки. Привезли нові металопластикові вікна, меблі, одяг. Із вщент захаращеної хати винесли майже 400 величезних мішків зі сміттям, гнилими лахами, собачими нечистотами – три песики, які грілися біля бабці, справляли нужду просто у хаті, по кутках. Усі вікна замінили на металопластикові, а чорні від кіптяви стіни оббили гіпсокартоном. Те, що у домі враз стало тепліше, відчули усі. Навіть сама господиня почала скидати із себе одну за одною шуби, у яких сиділа перед грубкою. Та не все вона дозволила викидати, стала помітно нервувати, коли хлопці та дівчата заходилися прибирати. Довелося піти на хитрощі: стали заговорювати стареньку, слухати її пісні та примовки.
– Кавалєру, кавалєру, нащо любиш ту холєру? То хворіє, то боліє. То за кого серце мліє? – весело наспівувала баба Ганна, поки кипіла робота.
Тож вдалося винести гнилий смердючий диван. Замість нього бабці поставили нове ліжко з матрацом, ковдрами-подушками і білосніжною постіллю. Тож Новий рік та Різдво Ганна Зінюк відсвяткувала, як колись мріяла: у своїй хаті, в теплі та чистоті, зі смачними гостинцями, келихом шампанського та прикрашеною ялинкою.
«Прошу, щоб Господь прислав живу помоч»
А ще, ставши враз відомою, бабця Ганна навіть взяла участь у телешоу «По людськи». На диво, вона одразу погодилася поїхати у столицю. Стареньку довелося нести на руках через поле до автівки – сама б вона точно не дійшла. Але якою ж вона постала у студії, перед камерами! Чистенькою, відмитою та неймовірно щасливою. Ще б пак, бабця любить увагу і спілкування. Потім зізналася, що на зйомках (шоу показуватимуть по телебаченню пізніше) вона розказувала про своє життя і їй дуже це сподобалося.
– Я поговорю молітву і прошу, щоб Господь прислав мені живу помоч. І Бог мене чує. От присилає мені таких хороших людей, – посміхається беззубим ротом бабця. – Йо-йой, я вже й хати своєї не познаю, так все зробили.
– Але ж вам подобається? – уточнюють журналісти.
– А чого ж нє…
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!