Сім років тому на Василя, 14 січня, у селі Мельниця Ковельського району редакційну автівку перепинили чудернацькі перебиранці. Височезні та страшні, у масках і дивних головних уборах, з батогами у руках. Виявилося, це давня традиція саме цього села. Цікаво, а чи дотримуються її у Мельниці й тепер?
«Діди» в «машкерах»
– Аякже! Щороку хлопці збираються! – заспокоїв нас колишній сільський голова Мельниці Юрій Самчук. – Латають костюми, роблять «машкери». Кличуть когось чи з баяном, чи з гармонню і щедрують. Одні виростають, молодші на зміну заступають.
До речі, перебиранців тут кличуть «дідами». Найоригінальніша частина їхнього вбрання – чудернацький височезний капелюх, який називають «машкерою». Як розказували тоді хлопці, звичайний твердий папір згортають конусом і клеять на нього паперові стрічки з журналів та газет. Обличчя закривається спеціальною «балаклавою», на якій прикріплюються козацькі вуса та волохаті брови. Очі обшиваються чимось синім, рот – червоним. Тобто чим страшніше, тим краще. І довершує образ вивернутий назовні кожух та пуга – палиця, схожа на ціп, яким колись молотили пшеницю.
«Ще при царьові такі у селі ходили»
Звідки ж така особлива традиція щедрування у Мельниці? Від кого навчилися такі диковинні «машкери» робити, уже навіть старожили не пам’ятають. Кажуть, завжди так було. Василь Грищук (а йому уже 80 минуло) припустив, що, може, такий звичай їхні предки від румунів перейняли. Але правда це чи ні, він не знає:
– Мені моя бабуня розказувала, що «діди» у «машкерах» з пугами ще при царьові тут у селі ходили. Коли я хлопцем був, то теж щедрував. О, то такі часи були, що у нас тут кожна вулиця мала свій гурт «дідів»! По десять хлопців назбирувалося. То ми кожного зустрічного на «ура» підкидали. Погузяли, здоров’я побажали, «Многії літа» заспівали і далі йдемо. Ех, а зараз нема того роздолу...
І хоч роздолу, як каже дід Василь, і справді вже немає, традиції у Мельницях не зникають. Бо молодь таки щороку виходить 14 січня людей вітати. «Машкери» одягають, вуса підшивають. А потім своїм дітям розказують і нехитрої науки «дідівства» научають.
Мирослава КОСЬМІНА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!