14 червня минуло 40 літ, як молодий випускник Львівського технікуму сільського будівництва Леонід Стефанович переступив поріг будівельної організації «Житлобуд-2». За цей час його стараннями підприємство стало одним з провідних на Волині.
Молодий спеціаліст у далекому 1982 році прийшов у «Житлобуд-2» на посаду майстра. І сьогодні пам’ятає свій перший об’єкт – школа № 16 у районі цукрового заводу. Справжньою ж школою життя, зізнається, для нього стало спорудження обласної дитячої лікарні. Її здавали, що називається, під ключ. І хоч усяке бувало, проте від роботи отримував задоволення. Як моральне, так і матеріальне.
– У мене було 260 рублів зарплати, а після здачі лікарні виписали премію – майже тисячу! Ви уявляєте, що то за гроші у 1986 році! Я додому боявся йти з такою сумою.
Сьогодні Леонід Стефанович – заслужений будівельник України, щодня їздить на роботу повз цю лікарню. І досі його груди розпирає гордість за результат. Саме на цьому будівництві, де був начальником дільниці, мав змогу тісніше спілкуватися з тодішнім керівником тресту «Волиньпромбуд» Василем Замирайлом. Його Леонід Степанович вважає своїм вчителем.
– Він привчив до порядку і дисципліни, жити за принципом «сказав – зробив», – ділиться Стефанович.
Молодого спеціаліста поважало як начальство, так і прості робітники. Досі Леонід Степанович гордиться, що саме люди проголосували, аби йому позачергово дали спочатку однокімнатну квартиру, потім і трикімнатну. Тоді це свідчило про надзвичайну шану. Помітивши здібного чоловіка, керівництво запропонувало йому їхати начальником будівельної фірми в Уренгой. Обіцяли просто шалену тоді зарплатню. Та Леонід відмовився – не хотів лишати сім’ю, яка завжди для нього була на першому місці.
У 90-х будівельні організації розпадалися одна за одною, «житлобудівці» на зборах проголосували, щоб їх підприємство очолив Стефанович. І люди не прогадали. Він не дав розбазарити і розікрасти майно.
– Найголовніше, що у ті роки мені вдалося зберегти колектив, – каже Леонід Степанович. – Дуже вдячний людям, які тоді повірили мені і залишилися працювати. Вони й сьогодні поруч трудяться, приводять своїх дітей і навіть онуків. Таких династій у нас декілька. Це Кульбіки, Козачки, Войчеки, Шимківи, Денисюки.
Сьогодні «Житлобуд-2» – одна з найпотужніших будівельних організацій Волині. Тут виконують практично всі види будівельно-монтажних робіт. Мають свій розчинно-бетонний вузол, столярні та жерстяний цехи, пилораму, навіть кузню. Виготовляють ворота і огорожі. Словом, роблять все під ключ. Важко перелічити те, що збудували «житлобудівці». Адже це майже пів Луцька: усі споруди на Київському майдані, за винятком «білого дому» і податкової. Риббаза, автошкола, Завокзальний ринок, багатоповерхівки на Конякіна і проспекті Відродження, будинки-«соти» у 33-му мікрорайоні, аеропорт у Крупі. А скільки медичних установ і шкіл по всій області! Останній великий об’єкт – школа № 27 з басейном у Луцьку. Спеціалістів цієї організації запрошували на відбудову зруйнованих землетрусом Ленінакану і Спітака. Будували житло для переселенців-чорнобильців у Козичанці, захисні воєнні споруди біля Маріуполя. Після нашої перемоги житлобудівці готуються долучитися до відбудови України.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!