Надія – медик 14-ї бригади імені князя Романа Великого. Вона чергує на гарячому напрямку донецького фронту.
«Почалося все з мрії: я мріяла стати військовою ще в дитинстві. Мені здавалося, що військова справа – це дуже важливо. Ще в той час, довоєнна, – розповідає Надія. – Ще коли вчилася, почалася війна. 2016 року я закінчила медичний коледж, і на той час вже було запрошення від військової частини. Я навіть не пішла на випускний – поїхала одразу на полігон».
Про військову медичку розповідає «Настоящее время».
Під артилерійську канонаду Надія згадує свого першого пораненого: «Я ще досі тактильно пам’ятаю, як через рукавички я торкалася рани. Це був снайперський обстріл, кульове поранення в груди, був пневмоторакс [патологічне скупчення повітря в плевральній порожнині]».
Надія розповідає, що переважно стикається з осколковими пораненнями після артилерійських обстрілів. Вона каже, що спочатку міг бути лише один поранений за кілька місяців, а зараз їх може бути кілька разів на день. Найбільше поранених було 15 одночасно.
Нещодавно Надія стала мамою, її чоловік – теж військовий. Три місяці вона була у декреті – і назад, до бригади. Із сином зараз її мама. «Вона зрозуміла і мене підтримала. А решта... Я просто нікому нічого не пояснювала», – розповідає дівчина.
Надія каже, що на передовій чоловіки її розуміють і приймають – «головне, бути професіоналом військової справи»: «Жінці потрібно розуміти до кінця те місце, куди вона збирається йти. Є жінки, які потрапляють у піхоту, хоча вони до цього не були готові «Це колосальні навантаження – як фізичні, так і моральні. За ці місяці найелементарніше – викопати собі окоп, самі розуміння, для цього потрібно докласти чимало фізичних сил».
<iframe src="https://www.currenttime.tv/embed/player/0/31960900.html?type=video" frameborder="0" scrolling="no" width="640" height="360" allowfullscreen></iframe>
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!